Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

І

Запечатаний Темно. Темно і тісно. Хоча він навіть не міг рухатися. Він лежав посеред пустки в якомусь гробі, а його тіло було штучно введене в коматозний стан. Він вже купу часу провів у своїй підсвідомості. Хлопчина давно перестав рахувати дні. Він збивався, починав знову, ще раз збивався з рахунку і починав наново. Та коли пройшло […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава І

Дорога коло узбережжя куйовдила від пилу. Низка возів повільно тягнулася до міста. Із усіх возів виділявся лиш один. Він був останнім. У нього були запряжені сірі коні та візерунки на ній іскрилися золотом. Навіть клітка, в якій сиділи полонені, була золотою. Вовки зацікавлено розглядали пейзажі довкола них. Непоказний кам’яний схил, піщана дорога і берег моря, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Я сумніваюся, що це дуже професійно

Опис: Можливо, ти могла б спробувати виправдати це невеликим актом бунту. Проти своїх батьків, проти всіх очікувань — навіть наперекір власному судженню Сатору про неї саму, тому що вона знає, що він думає. У тей самий час, як не дивно, ти почуваєш себе більш схожою на себе, коли робиш речі, котрі, як ти знаєш, не […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Жахіття.

Даний фанфік являється вигадкою авторки та має на меті тільки розважальний характер. Написано спеціально для автора каналу  “WELL MOVIE”. Гра про Слендера була трохи заплутаною, та відступати вже було нікуди, тим більше про це було так весело жартувати глядачам в чаті. Та й гра була обрана не випадково. Все витікало з огляду фільму про цього […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Ромашкове поле

Замальовка по соукоку. “Весняний вечір” Осаму!15!, Чюя!15! Весна, весіній вечір. Недалеко, від дому Осаму, було ромашкове поле. Дадзай, частенько туди ходив. Коли він туди ходив, завжди брав із собою, свій улюблений чорний шопер. В шопер, зазвичай клав блокнот, ручку, телефон, яку – небудь книгу та навушники. Осаму, завжди хотілося написати та вивдати свою книгу. Тому, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава ХХ

– Не йди, – Аарон швидко крокував за Сініненом, – я благаю тебе! Нені! – Чому?! – молодий вовк виглядав дуже засмученим. – Батько гукає всіх! Чому я маю залишитися? Не послухатися його? Я ж не пішов тоді, коли вони шукали Лінчі! А зараз? Раптом щось сталося?! – Так, сталося! – Аарон схопив Нені за […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава XIX

Олівер лежав на своєму ліжку і тяжко зітхав. Ось-ось його синів мають забрати. Сказати напевно, що він відчував, було дуже важко. Іноді, йому навіть здавалося, що в нього більше немає серця, воно померло разом з його душею тоді, під час хвороби, а тепер лише просто розмірено стукало в його грудях. Його очі перестали змінювати колір […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Останній раз

Вони сиділи за столом, спокійно говорили про нещодавню місію. Всім дісталося — це факт. Хімено досі згадувала бліде, спітніле обличчя Акі, затамувавши подих. Завжди весела, оточена залізобетонним неприступним муром, в той момент вона розгубилася. Ні. Те, що вона відчувала тоді, було далеким від значення дієслова “розгубитися”. Вона злякалася. Дуже-дуже сильно, разом із цим втративши контроль […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава XVIII

Хасан кутався у хутрову накидку, ховаючи обличчя від сильного вітру та снігу, який ніяк не припинявся. Омега стояв біля входу в їх теплу печеру. Усі вже давно були вдома, не було тільки Лінчі. Запропастився казна-де. Хасан миттєво рушив би на його пошуки, але батьки не дозволили йому нестися хтозна-куди в таку погоду, лише дозволили стояти […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава XVII

Наближався день, до якого Олівер бажав би не дожити. Зовсім скоро люди заберуть його дітей. Ніхто ні про що не здогадувався, лише Аарон намагався хоча б якось перешкоджати рішенню Олівера. Сам же Олівер, під тиском непосильної ноші, звалився вражений якоюсь невідомою хворобою. Лікар блакитних вовків нічого не міг зробити, лише поїв його підтримуючими відварами і […]FavoriteLoadingДодати до улюблених