Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Глава XVI

Величезний чорний вовк розслаблено лежав на скелі, спостерігаючи за лісом, що танув у вечірніх сутінках. Він був зовсім молодим, але виглядав вагомо. І він прекрасно зав це. Він пишався собою. І більше всього був радий, коли на нього звертав увагу його брат. Витончений, тендітний, с такою самою блискучою чорною шерстю. Такою ж темною, як і […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава XV

Блаз зайшов у печеру. Багаття ледь горіло і все поринуло в приємну напівтемряву. На лежанці батьків, в оточенні трьох чорних вовченят, неспокійно спав Жеже. Блазіус мимоволі посміхнувся. Втома стрімко накривала, але сіроокий вовк не міг зімкнути очей. Він переживав і не міг заснути. Як там Нені з Аароном? Куди дівся їх батько і чи знайде […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава XIV

Вовчата були менші за свого батька та спритнішими, тому обирали складніші стежки, для того, щоб йому було складніше їх наздогнати та він відстав. Але той, зносив усі перепони на своєму шляху і з кожним кроком був усе ближче та ближче. Краєм ока Сінінен помітив, що паралельно йому біжить ще один вовк. Біла шерсть постійно мелькала […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава ХІІІ

Під кінець літа печеру наповнили звуки новонароджених вовчат. Вони були страшенно галасливими і постійно пищали. Як тільки Олівер побачив їх чорну, як смола шерсть і жовті вовчі очі, він одразу все зрозумів, що ось ці вовченята, як раз таки, пішли в татуся. Вже зараз він готував себе до того, що надалі ці малята будуть немало […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава ХІІ

Після чергового повного місяця Олівер відчував себе дивно. Він не міг точно сказати, що саме було не так, але раптова тривожність ніяк не хотіла зникати. Омега слухав свист вітру за величезним шаром шкір, що закривали вхід у печеру. Олівер вже доволі довгий час не з’являвся на вулиці. Фархад казав, що там страшенні хуртовини і він […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава ХІ

Полотно, яким було завішано вхід у печеру, неспокійно тріпотіло. Холоднішало і починалися бурі. Олівер здригнувся, кутаючись у шкуру. Він хвилювався, адже його діти разом з батьком пішли на полювання. Вже було чутно шелест дощу. Омега розумів, що вони вовки і їм ця погода не нашкодить, але все одно був стурбованим. Ззовні почулися голоси і троє […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава Х

Маленький блакитноокий хлопчик плескався в теплій воді озера. Його миле личко відображалося на тремтячому водному плесі. Він чітко чув занепокоєний голос любого татуся, але різнокольорові рибки, які лоскотали його п’яточки, були значно цікавішими постійно занепокоєного тата. Нені заливаючись засміявся, коли чергова рибка прошмигнула прямо поміж його пальчиків. Олівер, як раз вискочив на галявину біля озера, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава ІХ

З першими променями літнього сонця, тривога, яка постійно переслідувала Олівера останній місяць, посилилася. Від хвилювання він не міг знайти собі місця. Він повільно пересувався по печері. То сидів на лежанці, то видивлявся щось вдалечині, важко збираючись на скелю, або ж прямо з печери, з того самого другого входу, який він сам наказав завісити полотном. Правда, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава VIII

Як тільки розтав сніг, пара вирушила в подорож. Олівер з деяким сумом залишав печеру, але страх перед людьми нікуди не подівся, тож, як тільки випала можливість, Фархад почав збирати речі. Спускатися було важко. Особливо тяжко було Оліверу з великим животом, всередині якого бавилися вовчата. Вони точно бажали побачити світ своїми очима. Фархад, як і раніше, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

За подих до Різдва

– Будь ласка, Джеймсе, ще раз! – тонкий жіночий голос тремтів і благав. – Але це вже і так занадто, моя пані, – м’який чоловічий голос пролетів кімнатою, ніби метеорит. Невисока дівчина напружено прикусила червону нижню губу, підіймаючи на співрозмовника погляд виразних сірих очей. Довгі локони смоляного волосся падали на груди. Щоки залилися ніжним рум’янцем, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених