-
Розділ
Розділ – 10. Нова… Сім’я.
Слідча обвела мене уважним поглядом, повідомляючи: - Мої колеги відвезуть тебе до дитячого будинку. Мені дзвонили разів 40 звідки, та все розпитували, чому тебе так і не доправили. - вона вклала мені в долоню візитну карточку. - Якщо захочеш поговорити про свого батька або по іншій…-
35.7 K • Ongoing
-
-
Розділ
Початок розслідування
— Заходьте. До кімнати зайшов високий, худорлявий хлопець з бинтами на руках. Він підняв погляд на Фукудзаву з-під каштанового волосся. На перший погляд він виглядав відлюдькувато. Під очима синці від недосипу, волосся було скуйовдженим і стирчало в різні боки. — Дадзає,…-
1.3 K • Ongoing
-
-
Розділ
Дівчино, вам потрібне таксі?
Вітер сипнув жменю піску в обличчя, щойно дівчина вийшла з автобуса. Вона стояла і крутила в руках червоний пластмасовий прямокутник із виведеною на ньому чорним маркером цифрою 13. Водій неспішно відкрив багажне відділення і почав діставати по одній валізи, сумки й коробки. Люди…-
2.8 K • Ongoing
-
-
Розділ
То.. невже це я..
Чомусь повіки розімкнулися так легко, ніколи ще не прокидалася такою відпочилою. Сонце пробивалося крізь вікно, несучи з собою купу тоненьких золотих промінчиків, а вітерець, колихаючи півпрозорі штори, створював почуття спокою та вмиротворення. Прокинулась вона одна, кругом…-
2.8 K • Ongoing
-
-
Розділ
Розділ – 7. Втеча “2”.
Після того як вона познущалася наді мною, то пішла, не хвилюючись, що я можу за цю ніч померти. Біль була гостра. Не те що зламали, мені наче відрізали пальці по корінь, і, враховуючи, що вони були в мене за спиною, і я їх не відчував, можливо... Так воно і було? Я не втратив свідомість,…-
35.7 K • Ongoing
-
-
Розділ
Розділ – 6. Покарання
Сон був страшенно некомфортним... Снилося, що мене помістили в якусь коробку, де я не міг поворушити ні руками, ні ногами чи підвестися. З суцільної темряви до мене підійшла жінка у білому, що дуже мені когось нагадувала... Руки в мозолях торкнулися мого обличчя, і я здригнувся від…-
35.7 K • Ongoing
-
-
Розділ
Пролог
— От лайно. Маттео стояв у тьмяно освітленій кімнаті, відчуваючи нищівну вагу власного існування. Його сірі очі, холодні й порожні, дивилися в темряву, яка шепотіла про його невдачі, жорстоко нагадуючи про злам у житті. Ненависть, вкорінена з дитинства, спершу до батька, потім до…-
320 • Ongoing
-
-
Розділ
Розділ – 5. Втеча
Я скривив губи в подобі напів посмішки, з роздратуванням просичавши їй: - Я не помру, я сам її вб'ю. Не зрозуміло, що так розвеселило Анну, но вона посміхнулася та по плескала мене по плечу, що і без того нило... - А ти кумедний малий. Ось, тримай, - кинувши Алану кусок тканини, вона…-
35.7 K • Ongoing
-
- Попередній 1 2 3 … 8 Далі