Як все починалось

В 1894 році в швейцарському місті Безель, в сім’ї звичайного лікаря і вчительки народилось дві донечки, яких звали Рая і Ада. На початку дівчатка були спокійними і слухняними, а коли пішли до школи тоді вони вже почали мінятись. Рая сильно не змінилась характером, все ж таки була слухняна і старанно вчилась, їй все давалось досить легко, окрім якихось творчих задач. Тим часом Ада стала забіячкою, що дня брала якусь участь в бійках з хлопцями, там же вона знайшла собі компанію друзів, які походили з німеччини. Ці німецькі хлопці почали навчати дівчину чисто німецьким ідеям. Окрім цього Аді легко давалась історія, німецька та французька мови а з точними науками було туго навідміну від її сестри. Через кілька років, коли прийшов час випускатись дівчата почали обирати ВНЗ.

Рая обрала французький університет логістики в місті Віші, а Ада найшла національний університет економічного прогнозування в місті Мюнхен. Згодом вони успішно поступили і розїхались по своїм країнам.

Навчання в обох дівчат розпочалось 1913 року і за цей рік вони показали себе з найліпшої сторони. Проблем з комунікацією в них не було, та й з стосунками з іноземцями теж. Тому цей рік минув досить легко. Ось і закінчився навчальний рік. За цей час Рая встигла знайти собі молодочого хлопчину, а Ада встигла вступити в мілітарізовану-молодіжну організацію “Кайзерівська молодь”. З розпочатком літніх канікул Рая знайшла собі підробіток в невеликій кофейні. Взагалі кофейні для француза значить багато. Це місце де можна зустрітись з колегами, або з приємністью провести час за чашочкою кави і якоюсь смачненькою випічкою. Відпрацювавши 2 місяці наступило 30 липня.

Рая прокинулась на свому мягенькому ліжку, всівшись вона потянулась і відправилась по своїм справам в вбиральну після чого привевши себе в порядом дівчина прийшла на кухню. Поснідавши вона помила посуд і почала збиратись. Одягнувши білу сорочку і міді спідницю, натягнувши макасини вона глянула в дзеркало.
В дзеркалі була висока дівчина, приблищно довге, шовковисте волосся білого кольору красиві, пухкенькі губки і блакитні як два аквамарини очі, а красива пісочна фігура і пишні форми тіла дівчини підкреслювала біла сорочка.
Рая – Яка я красива. – гордо усміхнувшись, дівчина закинула сумку на плече і вийшла з квартири закривши двері. Вийшовши на вулицю вона направилась до свого місця роботи. Проходячи по широкій вулиці, між красивими домами в неокласичному стилі, майже на кожном вікні тих будинкі були квіти самих різних видів, з деревцятами і красивими фонарями які стояли вздовж дороги. Пройшовши кілька вулиць вона вже була на місці.
За одним із кількох столиків стоячих на вулиці сиділа подруга Раї. Підійшовши до неї вони привітались і відкрили кавярню заступивши на свою зміну.

Амелі- Раю. – звернулась до неї подруга.
Рая – ась?
Амелі – можна зайти з тобою до тебе і взяти твої конспектики ?
Рая – а, що мені за це буде ?) – хитро усміхнулась.
Амелі – нууу. – задумчиво протянула.
Рая – та я жартую, авжеш можна ! – тихо посміялась.
В кафе хтось зайшов і продзвинів дзвіночок, дівчата звернули увагу на тих хто увійшов. Це був Франсуа хлопець дівчини і його друг.
Рая – Франсуа ! – радісно крикнула дівчина і підйшла до нього.
Хлопець ніжно обняв її за талію і поцілував її в щічку.
Амелі – ех любов – дівчина сперлась на стіл і усміхнулась.
Франсуа- що ви тут, вже готові до роботи ?
Рая – так, авжеш.
Франсуа – тут є одна новина. – сказав він і випустив дівчину з обіймів.
Рая – я-яка ? – запитала зі страхом в голосі.
Франсуа – ну… – хлопець почав переминатись з ноги на ногу. – нас мобілізовують.
Рая на перших хвилинах навіть не знала, що сказати.
Друг – будемо захищати нашу Францію ! – він сміло воскликнув і схрестив руки на груді.
Амелія – це авжеш добре, але то може бути не безпечним. –
Рая – погоджуюсь… а куди? А коли ви їдете ? Куди, тобто в який рід військ вас назначили? – схвильовано питає в свого коханого.

Франсуа – ми ж хлопці сильні, тому нас оприділили в піхоту.
Рая – дітько, то ж ми не зможем бачитись цілих три роки. – не приховуючи суму відповіла їм.
Франсуа – цей час пролетить швидко і я вернусь до тебе, і все буде добре, я обіцяю тобі – Франсуа поцілував Раю в губки і погладив по голові.
Посидівши ще деякий час і поговоривши, стало ясно, що відправляються вони завтра в обід. Коли клієнти почали активно приходити в кав’ярню то нашим коханцям і друзям прийшлось розійтись.
Весь наступний день пройшов для дівчини сумно, в одночас Амелія пробувала якось підняти дівчині настрій, але без успішно.
Коли наступний день наступив Рая з самого ранку прийшла до свого кавалера і проводила максимум часу і батьками хлопця які теж прийшли, щоб проводити сина в армію.
Коли вони вже були на пероні, стались остатні обійми і поцілунки, пролунали остатні свистки і в той момент дівчина зірвала свою золотисту брошку в формі метелика і віддала її хлопцю, сказавши ” не хай це служитиме тобі оберігом”, після чого хлопць відправився на охорону своєї землі.

В цей ж момент 30 липня в Мюнхені, Ада отримувала набої на гвинтівку, оскільки вона була в мілітарізованій організації яка зробила з неї справжню патріотку німеччини і вона сама пішла доьровольцем, як і більшість її браттів по зброї, коли в Німеччині була оголошена мобілізація.

Після отримання набоїв їх посадили в потяг і на всіх швидкостях відправили до кордону з Бельгією. Вечором 1 серпня вони були вже там, де війська були в повній бойовій готовності, залишалось лише перечикати ніч і завтра стане ясно, чи все закінчиться миром, або розпочнеться війна.
Між солдатами сидячими біля вогнища розгорілась дискусія.
Солдат – надіюсь війни не буде, якщо вона розпочнеться то цього разу все не закінчиться так легко… – боєць згадував війну між Німеччиною і Францією.
Ада – в перший раз дойшли до парижу, дойдемо і в другий. – зверхньо говорила дівчина.
Солдат – слухай, малечу ніхто не питав ! Твоя країна навіть не знає що таке війна. – фиркнув він до неї.
Ада – якщо в мене малий зріст ( меньше 160) то це не означає, що я мелка і в Швейцарії теж є багато бійців, які готові віддати життя за батьківщину. – агресивно відповіла йому. Тут в дискусію, повільно переростаючу в конфлікт вмішався капітан, який завершив конфлікт і відправив дівчина в штаб по документ, який він так випадково забув. Дівчина перечити не стала і пішла за тими бумажками.
Прийшовши в штаб вона забрала документи і вернулась до розполежння свого батальйон. Поки вона там ходила по порученню капітан зібрав солдат для повторення плану.
Віддавши план дівчина встала рядом з усіма і уважно слухала брифінг.
Капітан – завтра в випадок війни наш третій корпус буде продвигатист на північ бельгії, наша головна ціль це фортеця Антверпен. Спробуємо як найшвидше взяти її після чого ми відправимось в Францію на підмогу нашим основним частинам. – коротко пригадавши план капітан приказав розійтись по палаткам і втспатись тому, що завтра їх чекає раній підйом.
Розійшовшись по палаткам дівчина зняла свій шолом і поклала рядом з своїм місцем, зручно вмостившись вона заснула.

Дівчина опинилась в дивномі густомі лісі покритим фіолетовою димкою, а в гибину, в саму чащу лісу вела стежка. Подумавши вона зрозуміла, що вона в сні. Проходячи вже якийсь там десятий метр вона зрозуміла наскільки, тут тихо, наче затиша перед чимось страшним. Задумавшись де її гвинтівка з яйкою вона спала, вона в цей момент вийшла на якесь перехрестя на якому вона зустріла свою сестру Раю.
Ада – Рая ?! – здивовано воскликнула вона. На що рая теж здивувалась.
Рая – а… ти… це спільний сон може бути… – з сумнінням в голосі припустила дівчина.
Ада – ну я десь читала, що в спільних снів має бути якась ціль, призначення. – оглядалась навколо.
Рая – слухай, Адо, а чому на тобі німецька військова форма ?
Ада – ну я служу в армії – гордо відповіла вона.
Рая – а… – потупила поглядь в землю, а її сердце забилось швидше. – тобто ти будеш воювати в Франції?
Ада – так ! Спочатку в Бельгії, а потім вже в Францію, але думаю що до Віші не дойде. – нахтлила голову трохи в ліво і задумалась.
І ось тут перед ними з’явилась вспишка білого світла, яка осліпила двух дівчат. Коли вони змогли відкрити осі вони побачили гуманоїдну істоту, що стаяла перед ними і проявляла ледве видне, біле, світлення.
Ада – Що ти в біса таке ?
Дух – вам варто не знати, але для вас є спеціальна пропозиція. – дівчата не перебивали його і уважно слухали. – ви ж знаєте, що ми духи не матеріальні, але я хочу стати живим і мені потрібні помічники, якими можете стати ви . – показав пальціями на них, після чого Рая попятилась назад.
Ада – і що нам треба буде робити? Не вже ти думаєш, що якась там наша робота, гаяння нашого часу – на остатніх словах зробила наголос.
Дух – я подарую вам безсмерття в вигляді нагороди.
Рая – ц-це не можливо !
Ада – і я теж схиляюсь до того, щоб не вірити тобі. – підійшла до духа і ткнула йому в грудь.
Дух – нагло… а ось, що треба буде робити дізнаєтесь так само через сон. І коли треба буде авжеш.
Ада – а якщо я вирішу… наприклад: застрілитись ? То, що ти мене воскресиш? – сказала з насмішкою.Дух – можливо, але боліти буде. Добре, давайте ближче до діла, потиснемо руки в знак згоди. – протянув їм руку. Рая тільки хтіла забрати свою сестру від нього, бо це все здавалось їй дуже підозрілим.
Ада – хм… була не була ! – пожала руку духові навіть не задумуючись над наслідками після чого, сон закінчився і юна військова німецької імперії прокинулась. Прокинувшись вона сіла і пробувала віддихатись, сердце билось швидко, швидко, а на лобі проступив холодний піт.
Ада – що це бляха за сон був _…- тихо прошепотіла вона, щоб не розбудити всіх інших.