2149 Results with the "Романтика" genre
-
Chapter
поле блиску.
місяць відпочинку став фатальним для мене 💆🏻♀️ довелося заново вчитися писати... ну а тепер нагадую, що плейлісти до фанфіку будуть в моєму тгк (посилання в профілі та під іншими фанфіками) —————————————————— — Ти знову фотографуєш мене? — Ні,…-
636 • Ongoing
-
-
Chapter
Рідні душі...
9Три місяці після виписки Алонсо. Алонсо: Доброго ранку, люба. Марія Хосе: Доброго ранку. Алонсо: Ти щаслива. Марія Хосе: Ти назвав мене любою. Алонсо, посміхаючись: Я думав, що ти вже до цього звикла. Марія Хосе: Я все ще не можу повірити в своє щастя. В те, що це не сон, що це й…-
11,5 K • Ongoing
-
- Story
Поки ми дивилися вниз
Спочатку ніхто не помітив, що щось не так. Світ жив звичайним життям: новини, конфлікти, політика, старі війни. Десь зникали супутники, десь раптово зникала техніка, інколи на радарах з’являлися об’єкти, яким не могли знайти пояснення. Але все це здавалося дрібницями, які легко списати на помилки або випадковості. Минув час — і цих «випадковостей» стало занадто багато…. Починається важка, заплутана і далеко не така героїчна, як… - Story
Покарані: Fake Love
У світі, де він народився звичайним, Техьон більше за все ненавидить істинність, якою одержимий Чонґук. -
Chapter
Пожежа
В їдальні стояв гамір. Всі були жахливо голодні після фізичних навантажень. Один зі столів був напівпустим, й ми його зайняли. Буквально завалилися з купою тарілок. – Єсене, то що там з посвятою? – Даниїл хотів влаштувати таке ж грандіозне шоу, як в минулому році з ватрою,…-
3,4 K • Ongoing
-
-
Chapter
поезія
я зникаю. поступово. не поспішаючи. я розчиняюсь. в попіл. в пил. без різниці. мене немає. мене немає ні для кого й ні для чого. я розпадаюсь. і напевно вже…-
538 • Ongoing
-
-
Chapter
поезія
Навколо стільки перехожих, невідомих та чужих. Між ними помітила твій погляд. В твоїх очах - відображення моїх. Відчуваю, як час іде невпинно. Всі кудись йдуть, кваплячись сідаючи в авто. Проте твоє серце все ще щось говорить, а моє - перестало вже давно. Не…-
538 • Ongoing
-
-
Chapter
поезія
ти смієшся так дзвінко, над тим, що знову один. і часом виє десь вітер, та заспокоює твої думки. а море буде шумно нити, і невгамовно вириватись. проте не зможе воно нікуди втекти, але буде намагатись. у вирію часу безмежно холодно, чи допоможеш ти мені? чи…-
538 • Ongoing
-
- Previous 1 … 82 83 84 … 216 Next

