2077 Results with the "Романтика" genre
-
Chapter
Пошук спільної мови
– Відай мені мій телефон! – Промовив Чонін з невеликим роздратуванням. – Ти щось там вякнув? – Запитав Кім крутячи телефоном в одній із своїх рук. На дворі досі стояла безмежна спека. Вітер досі не давав про себе знати нікому, здається навіть і не скоро…-
30,9 K • Ongoing
-
-
Chapter
Пошук покаяння
Вілл Грем довго дивився на свої руки і його трясло. Він не міг повірити, що міг так зробити з Ебігейл, але та поїздка до будинку Хобсів допомогла розставити все на свої місця. Весь час Ганнібал Лектор був Чесапікським різником, тільки він міг так віртуозно підставити Вілла. Це він…-
68,4 K • Ongoing
-
-
Chapter
Почуття
Головні герої цього твору В'ячеслав Кедр ("Воробушек") та Христина (оригінальний персонаж). Люди, чиї імена вказані в шапці профілю грають там малу другорядну роль. - У мене таке враження, ніби я дивлюсь дуже романтичне порно. - Валік засміявся та погляду не відвів.…-
1,7 K • Ongoing
-
- Story
Почуття
Мене звати Тока Кришима. Мені вісімнадцять. Я живу в Місоті. Маленькому, тихому містечку, де час, здається, тече повільніше, ніж у будь-якому іншому місці. Це місто, де тиша звучить голосніше, ніж будь-які слова. Тут немає гучних клубів чи кінотеатрів, немає людних вулиць, залитих неоновими вогнями. Тут навіть вітер рухається повільно, ніби йому теж нікуди поспішати. Єдине місце, де відчуваєш, що світ може бути іншим, куди можна втекти від сірості буднів, озеро, яке всі називають «Блакитне око». Коли я дивлюся на нього, то думаю якщо придивитися достатньо довго, може, воно віддзеркалить небо, в якому я хотіла б жити. Його глибина мов таємниця, яку воно нікому не розкриває, навіть тим, хто приходить сюди щодня. Я живу з бабусею та дідусем, Аято та Кохаро Кришима. Наш двоповерховий будинок стоїть майже в центрі міста. На першому поверсі маленький магазин із дрібничками та гараж, на другому наш теплий дім, де завжди пахне свіжозавареним чаєм. Але так було не завжди. Колись ми мешкали в Токіо, у п’ятнадцятому кварталі, та одного дня через борги моєї матері нам довелося залишити все й переїхати сюди. Я пам’ятаю той день до дрібниць він змінив моє життя назавжди. Про батька я не знаю нічого. Мати залишилася в Токіо, будуючи своє життя без мене. На мій вісімнадцятий день народження вона подзвонила лише для того, щоб сказати, що я її найбільша помилка. Після цього я більше не чекаю дзвінків. Відтоді й до цього дня моїм світом були бабуся та дідусь. Вони дали мені все, що мали, і навіть більше. З повноліттям я отримала свободу, ту про яку багато хто мріє. Жити, як хочеш, гуляти з ким хочеш, ходити куди заманеться, залишатися в кого завгодно, повертатися тоді, коли заманеться. Але для мене ця свобода виявилася порожньою. Свобода… Чому ж вона така холодна? У мене є лише одна близька подруга, Інно. Вона працює й уже давно живе зі своїм хлопцем Брендоном, тож бачимося ми рідко. Коли я пишу їй: «Давай зустрінемося», вона відповідає «Не можу. Робота. Може, наступного тижня?» І цей «наступний тиждень» завжди десь попереду. Я навчаюся на фотографа. Моє навчання непостійне, більшість пар проходить онлайн, екзамени завжди перед канікулами, а решта занять займає лише кілька днів на тиждень. Інколи думаю, що екран монітора бачу частіше, ніж людей. Можливо, я теж перетворююсь на фотографію: статичну, без руху, без життя. І хоча я можу робити все, що заманеться, життя стало настільки безбарвним, що єдина моя справжня розвага це мотоцикл Kawasaki 250. Я купила його після зими, коли отримала права та назбирала гроші, працюючи в магазині. За свою роботу я отримую невелику зарплатню, але саме завдяки їй змогла здійснити цю мрію. Коли їду трасою, вітер б’є по тілу, і тоді мені здається, що я тікаю. Але від чого? Та навіть із мотоциклом дороги моїх днів залишаються самотніми. Іноді я зупиняюся посеред дороги, знімаю шолом і дивлюся вдалечінь. Немає з ким поділитися думками, немає тих, хто почув би мене до кінця. Іноді здається, що моє життя це безкрая траса, якою я їду сама, не знаючи, де зупинюся. Може, колись хтось поїде цією дорогою разом зі мною. А поки що тільки я, асфальт і нескінченний шум мотор. -
Chapter
Почути мурчаня
Котик самотньо бродив по вулицях під час чергування, мов сухе листя, то піднімаючись вгору, кружляв над будинками, то спускався вниз, перечепляючись через камінці. Його зелені очі шукали нову небезпеку, поки в голові вертілися тільки думки образи, бо Леді Баг знову не прийшла на…-
1,7 K • Ongoing
-
-
Chapter
Початок(вусики)
* * Частина 1 Ніч це час для тих , хто вдень не може показаті себе справжного. У темряві ти можеш розслабитись і бути самим собою .Чім - в день він звичайний студент , який старанно вчиться , адже у його батьків немає коштів на його навчання.Але вночі цей старанний…-
3,4 K • Ongoing
-
-
Chapter
Початок…
Одного раннього вересневого ранку туман розкрився і протягнувся по землі сірою пеленою. Обрій пропускає перші промені сонця в небо і тане іній на шляху. Один молодик стоїть на станції, очікуючи потяга. Його настрій був веселим і серйозним, тому що сьогодні день його весілля. Його…-
1,5 K • Ongoing
-
-
Chapter
початок.
Ось ось настав серпень і закінчуються літні канікули, всі 11 класниці та 11 класники склали свої іспити і думають про вступ до вищіх навчальних закладів. Так само сидів і Сє Лянь. Його 11 клас був закінчений, іспити він склав досить добре і відпочивав вже частину літа з сім'єю,…-
1,6 K • Ongoing
-
-
Chapter
Початок шляху мисливця
Я Максим Басуда. Старший син із родини військових. З дитинства готувався, щоб «віддати борг батьківщині». Дослужився до роботи у спецназі, але мене там нічого не тримало. Так сім'я, так обов'язок та інша маячня. Але я не вважаю, що це мій вибір та стиль життя. Так дисципліна і…-
6,2 K • Ongoing
-
-
Chapter
початок чудової відпустки
Сонячні промені падали на обличчя чоловіку, який ще спокійно спав. Цей дратівливий фактор, можливо, і зміг би потурбувати Юнгі, але той любив спати набагато більше, якби не одне але. Повернувшись на інший бік, чоловік зрозумів, що нікого поруч немає. Там, де мав бути його коханий,…-
1,7 K • Completed
-
- Previous 1 … 70 71 72 … 208 Next
