4614 Results with the "Ч/Ч" warning
Definition: стосунки чоловік/чоловік
-
Chapter
Його солодкі вуста
Микола Васильович Гоголь сидить на чужому підвіконні, весело бовтає ногами в повітрі і дивиться, як його колега розпинається буквально перед обличчям. Він невдоволено щось бурмоче під ніс і потім знову піднімає тон, відчитуючи всі речі, які його дратують у чоловікові. Ходить…-
326 • Ongoing
-
- Story
Старі влоги
Рома задумливо перегортав галерею свого телефону. «Треба нарешті почистити її», – подумав він і почав видаляти безліч непотрібних фотографій: різні рахунки, чеки, розмиті зображення, на яких важко щось розібрати. Раптом він зупинився, його погляд привернув альбом із позначкою “червень 2021”. Серце стислося від сумної ностальгії, згадуючи ті часи, які вже не повернути. Це було літо, що залишилося в його пам’яті яскравим спалахом, сповненим моментів,… -
Chapter
6. Переслідуючи тінь.
Шрам зі Стрелком стояли біля четвертого енергоблоку. Смугаста труба виднілася за кілька десятків метрів, лічильник Гейгера тріщав, і від такої величезної дози випромінювання не захищали навіть позичені костюми вчених. Було страшно. Небо здавалося важким, як і серця двох…-
13,4 K • Completed
-
-
Chapter
Майбутне ніколи не помре
Я потонув у твоїх очах, намагаючись перетнути прірву між нами Scorpions – The Future never dies Озвучити те, що довгий час було німими словами між ними – складно. Але коли вирішується доля світу вже не до замовчувань і викруток – доводиться говорити прямо. Кроулі й…-
1,4 K • Ongoing
-
- Story
Поки ми маємо на це час
Так трапляється, що ловиш гіперфікс на конкретній людині. Іноді це може бути твій друг, якого знаєш декілька десятків років. І від цього ситуація стає вкрай драматичною.- 1,7 K • Бер 12, '25
-
-
Chapter
What i feel?
Опис: «Мені здається, що пані Шеньхе завжди дивиться на мене трохи люто, тому я не наважуюсь до неї підходити. Дивно, невже я чимось засмутив її? Чи, може... засмутив когось із її близьких?» Переломний момент у взаєминах Сінцьов та Чон’юнь. Зустрівши Шеньхе, Сінцьов вперше почув…-
9,7 K • Ongoing
-
-
Chapter
Глава друга: Перше тренування
Сонце повільно сповзало вниз, розмазуючи м’яке золото по кортах. Повітря пахло теплим бетоном, свіжими м’ячами та потом. Команда вже розминалась — ритмічно, гучно, з жартами та вигуками, що летіли між хлопцями, як м’ячі. Ейден стояв осторонь. Усе в ньому було стиснуте,…-
1,5 K • Ongoing
-
- Story
Почуття
Мене звати Тока Кришима. Мені вісімнадцять. Я живу в Місоті. Маленькому, тихому містечку, де час, здається, тече повільніше, ніж у будь-якому іншому місці. Це місто, де тиша звучить голосніше, ніж будь-які слова. Тут немає гучних клубів чи кінотеатрів, немає людних вулиць, залитих неоновими вогнями. Тут навіть вітер рухається повільно, ніби йому теж нікуди поспішати. Єдине місце, де відчуваєш, що світ може бути іншим, куди можна втекти від сірості буднів, озеро, яке всі називають «Блакитне око». Коли я дивлюся на нього, то думаю якщо придивитися достатньо довго, може, воно віддзеркалить небо, в якому я хотіла б жити. Його глибина мов таємниця, яку воно нікому не розкриває, навіть тим, хто приходить сюди щодня. Я живу з бабусею та дідусем, Аято та Кохаро Кришима. Наш двоповерховий будинок стоїть майже в центрі міста. На першому поверсі маленький магазин із дрібничками та гараж, на другому наш теплий дім, де завжди пахне свіжозавареним чаєм. Але так було не завжди. Колись ми мешкали в Токіо, у п’ятнадцятому кварталі, та одного дня через борги моєї матері нам довелося залишити все й переїхати сюди. Я пам’ятаю той день до дрібниць він змінив моє життя назавжди. Про батька я не знаю нічого. Мати залишилася в Токіо, будуючи своє життя без мене. На мій вісімнадцятий день народження вона подзвонила лише для того, щоб сказати, що я її найбільша помилка. Після цього я більше не чекаю дзвінків. Відтоді й до цього дня моїм світом були бабуся та дідусь. Вони дали мені все, що мали, і навіть більше. З повноліттям я отримала свободу, ту про яку багато хто мріє. Жити, як хочеш, гуляти з ким хочеш, ходити куди заманеться, залишатися в кого завгодно, повертатися тоді, коли заманеться. Але для мене ця свобода виявилася порожньою. Свобода… Чому ж вона така холодна? У мене є лише одна близька подруга, Інно. Вона працює й уже давно живе зі своїм хлопцем Брендоном, тож бачимося ми рідко. Коли я пишу їй: «Давай зустрінемося», вона відповідає «Не можу. Робота. Може, наступного тижня?» І цей «наступний тиждень» завжди десь попереду. Я навчаюся на фотографа. Моє навчання непостійне, більшість пар проходить онлайн, екзамени завжди перед канікулами, а решта занять займає лише кілька днів на тиждень. Інколи думаю, що екран монітора бачу частіше, ніж людей. Можливо, я теж перетворююсь на фотографію: статичну, без руху, без життя. І хоча я можу робити все, що заманеться, життя стало настільки безбарвним, що єдина моя справжня розвага це мотоцикл Kawasaki 250. Я купила його після зими, коли отримала права та назбирала гроші, працюючи в магазині. За свою роботу я отримую невелику зарплатню, але саме завдяки їй змогла здійснити цю мрію. Коли їду трасою, вітер б’є по тілу, і тоді мені здається, що я тікаю. Але від чого? Та навіть із мотоциклом дороги моїх днів залишаються самотніми. Іноді я зупиняюся посеред дороги, знімаю шолом і дивлюся вдалечінь. Немає з ким поділитися думками, немає тих, хто почув би мене до кінця. Іноді здається, що моє життя це безкрая траса, якою я їду сама, не знаючи, де зупинюся. Може, колись хтось поїде цією дорогою разом зі мною. А поки що тільки я, асфальт і нескінченний шум мотор. -
Chapter
Шинок
Трохи пізніше, він пішов до гетьмана, аби розпитати що за порядки тут наводяться ним, та його не було на місці. Писар вже подумав, що дріма десь козачий командувач на якомусь зручному ложі з перинами білими, але в просторій кімнаті він помітив поряд з масивним дерев'яним столом з…-
12,4 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 216 217 218 … 462 Next
