The Darkness Begins to Rise

Що таке свобода? Для одних свобода – це дар, для інших – покарання. Адже вони не знають, що робити із цією свободою, як жити з нею. Свобода – це відчуття невагомості, вседозволеності до певної міри, свобода – це життя. Бути вільним – значить жити як хочеш ти, а не як тобі накажуть. Бути вільним означає жити, а не існувати, розвиватися, вчитися, робити те, що хочеш ти. Але люди забувають про свободу, воліючи бути сірим стадом, яке сліпо йде за своїм лідером. Такі люди бездумно витрачають своє життя. Вони беззастережно, бездумно виконують усе, що їм накаже їхній «улюблений лідер» – людина, яка за маскою праведника і рятівника ховає своє справжнє обличчя і душу, що прогнила. Люди не бачать справжнього вигляду їхнього ватажка. Вони бачать пилинку в оці іншої людини, але не бачать колоди у своєму. Вони, як раби, без права голосу та вибору. Адже їхній лідер заплющив своєму народу очі, а вуста змастив солодким медом. І тепер вони доводять вільним людям, як чудово жити в кайданах, і захоплюються своїми словами. Але, коли відчуєш свободу хоч раз, назад у пута не підеш. Свобода – це життя, за яке варто боротися. Але дуже часто ця боротьба забирає життя найкращих людей. Тих, хто готовий пожертвувати собою заради вільного та кращого життя інших. Ось ціна за свободу – кривава та жорстока. Свобода варта того, щоб за неї боротися і померти.

***

Данте розплющила очі. Дівчина лежала в обіймах такого ненависного і в той же час такого улюбленого Кема. Хвилину вона просто дивилася на сплячого чоловіка, намагаючись відігнати думки про те, щоб втекти. Та Данте зрозуміла, що не хоче йти. Вона хоче залишитися з ним назавжди і готова пробачити його зраду. Втім, це було б не вперше.

Данте акуратно поцілувала його, взулась і, накинувши на себе сорочку Камаеля, покинула будинок. Вона присіла на лавці біля озера, що була неподалік. Дівчина милувалася таким чудовим світанком і пробудженням природи від сну. Вона згадала минулу ніч і мимоволі посміхнулася.

– Ти не змерзла? – почула Данте чоловічий голос.

– Трішки. Зараз повернуся в будинок, – дівчина обернулася.

– Не варто, – перед Данте стояв незнайомець. Вона побачила високої, спортивної статури молодого чоловіка. Колір його волосся був темно-русявий, а колір очей – блакитний, наче небо у безхмарний день. Його мова була м’якою, а голос звучав гармонійно, чарівно. Кожне його слово як оксамитове звучання. Він сів поруч. – Доброго дня, Данте.

– Черговий янгол? – дівчина схопилася з лави.

– Не бійся. Я не зашкоджу тобі. Я хочу лише поговорити. А ще, зізнаюся чесно, мені було цікаво тебе побачити. Я прийшов з миром.

– Що тобі потрібно?

– Для початку, хочу пригостити тебе кавою. Я чув, що у вас прийнято пити цей напій вранці. А ще, не вірю, що говорю це, але мені потрібна твоя допомога.

– Не зрозуміла, – дуже здивувалася Данте.

– У мене є те, чого ти бажаєш – твоя свобода. Я знаю, як зняти прокляття.

– Що? Та хто ти такий? – сердилась мисливиця.

– Ти знайдеш мене тут, – чоловік записав адресу Данте на руці. – Поговоримо під час зустрічі, – незнайомець зник. Данте розплющила очі.

– Доброго ранку, – Кем поцілував дівчину.

– І тобі доброго ранку, – Данте глянула на свою руку. Там вона виявила якусь адресу. – Чисто теоретично: чи може хтось знати, як зняти моє прокляття?

– Навіщо таке питання з ранку?

– Просто дай відповідь. Чи можливо, що прокляття все ж можна розвіяти?

– Магія, яку використовували відьми, дуже сильна. За століття моїх пошуків я нічого не знайшов. Хоча шукав я завзято. Щоправда, я чув про кілька книг, де зібрані всі відомі прокляття і протиотрути до них. Але не встиг її знайти.

– Значить, він не збрехав, – тихо промовила Данте. Вона вирушила у ванну кімнату. Дівчина привела себе до ладу, одяглася. – Мені пора.

– Куди ти йдеш? Я не хочу, щоб ти знову тікала. Ти завжди так робиш після того, як ми кохалися, – він узяв Данте за руку і спробував поцілувати.

– Тобі здалося, – вона ухилилася від поцілунку і пішла геть, не попрощавшись.

Данте швидко вирушила за вказаною на її руці адресою. За хвилин сорок дівчина була у сусідньому місті. У найближчій майстерні вона поцікавилася, як дістатися до свого пункту призначення. Виявилося, що це було місто за сто кілометрів на захід. Недовго думаючи, Данте викрала погано припарковане авто і вирушила в дорогу.

– Куди ти поспішаєш? – на пасажирському сидінні з’явився Нейт.

– Чорт! – на кілька секунд Данте втратила керування автівкою. – Скільки тебе просити так не робити? Я могла потрапити в аварію.

– Але ж не потрапила? – чоловік усміхнувся. – Так, куди прямуєш?

– Тобі зі мною не по дорозі. Куди ти взагалі дівся?

– Змотався в пекло і назад. Не дуже приємне місце. Мене туди ті три відьми відправили.

– Так? Мені шкода.

– І це все? Ти навіть не хвилювалась за мене?

– Пф … Ні, – Данте згадала, чим вона була зайнята вночі і посміхнулася. Нейт із подивом глянув на мисливицю. – Ой, вибач. Я дуже хвилювалася. Просто місця собі не знаходила. Перепробувала всі способи пошуку, які знаю. Все було марно.

– Щось не дуже в це вірю.

– Слухай, Натаніель, ти і справді трохи не вчасно. Я зайнята. Як тільки я звільнюся, одразу наберу тебе. О, до речі, для тебе завдання є: достав це Френкі, – дівчина дістала флягу з кров’ю Бальтазара. – Тут кров демона, який був Руйнівником.

– Був? Ти вбила його?

– Ну так. Щоправда, це не дуже допомогло. Виявляється, у нього є сестра, яка стала новим Руйнівником. Їй голову знести я не встигла.

– Добре. Я виконаю твоє доручення, – Натаніель зник.

Через двадцять хвилин Данте перетнула межу потрібного їй міста. Дівчина подолала кілька кварталів і знайшла потрібну їй адресу. Це був старовинний триповерховий будинок на розі однієї з центральних вулиць містечка. Зараз, як і майже два століття тому, там був готель. Данте зайшла всередину. Незважаючи на той факт, що місто було невелике, навіть для нього в цьому готелі було дуже тихо. Така тиша ще ніколи не обіцяла чогось доброго. Данте підійшла до рецепції.

– Де він? – запитала вона у молодого хлопця. Той мовчки вказав на двері, які вели до ресторану готелю. Данте пройшла туди. Відчинивши двері, вона побачила того самого незнайомця зі сну. Він сидів за столиком у центрі ресторану.

– Моє шанування, – привітався він. – Радий, що ти прийшла.

Данте побачила все того ж темно-русявого чоловіка, з блакитними, наче саме небо, очима. Він підійшов до мисливиці.

– Щоправда, я не думав, що ти погодишся на зустріч.

– Я вмію дивувати. То хто ти такий? – запитала Данте.

– Де ж мої манери? Вибач, що одразу не представився. Мене звуть Гавриїл.

– Щось ім’я твоє мені дуже знайоме. Тільки не кажи, що ти…

– Так. Я той самий Гавриїл.

– Гавриїл? Гавриїл Архангел? – сказати, що Данте сильно здивувалася, це нічого не сказати.

Архангел Гавриїл, другий з Архістратигів, вісник Небес. Саме він повідомив Марію про майбутнє народження Спасителя. Гавриїла дуже часто зображують як молодого, прекрасного юнака з крилами та німбом. Перед Данте стояв схожий із християнським образом архангела. Але лише молодість та краса видавали в ньому канонічного для церкви Гавриїла.

– Сідай, – вказав він на крісло.

– Дякую, я постою.

– Я наполягаю, – Гавриїл клацнув пальцями, і біля Данте з’явився чоловік, який силою посадив її у крісло.

– Ще одна така витівка, і я йому руку відріжу. По плече, – сердилася дівчина.

– Непокірна, зухвала, і зовсім не шанує старших. Розумію, чим ти йому сподобалась. Але зараз не про це. Данте, ти вб’єш кардинала.

– Що? – здивування мисливиці тривало. – Я прийшла лише через те, що ти можеш знати, як зняти моє прокляття. А не для того, щоб вкотре стати ангельською шавкою.

– Послуга за послугу: ти вбиваєш для мене кардинала, а я визволяю тебе від прокляття. Думаю, це рівноцінний обмін, – ангел усміхнувся. – Тому повторюю ще раз: ти вб’єш кардинала.

– Це ж як ви боїтеся його, коли сам архангел Гавриїл спустився на землю, щоб просити допомоги у простої смертної дівчини.

– Ти не проста дівчина. І ти це чудово знаєш. Пристань на мою пропозицію, або пошкодуєш про відмову.

– Моє життя останні років двісті схоже на пекло, – після хвилинного мовчання дівчина заговорила. – Воно зруйноване, знищене та викинуте у сміття. Все частіше мені хочеться померти і не воскреснути. Так, я знаю, що потраплю до Пекла. Але це краще, ніж існувати тут, і щоночі протягом століть бачити в снах чоловіка і доньку, які живцем горять у нашому домі, а вранці жалкувати про те, що ти прокинулася, а не померла разом з ними. Я втомилася допомагати людям. То скажи, чому я маю допомогти тобі?

– Щоб чаша добра, яку ти наповнити, нарешті переважила чашу зла та твого прокляття. А ще, ти маєш знати всю правду про день, який скалічив твоє життя. Вибач, але буде боляче, – Гавриїл схопив дівчину за руки. Тієї ж миті на тому місці вигорів одяг, а на тілі Данте з’явилися опіки від дотиків. Данте закричала від болю та відключилася.

Отямилася Данте вже в іншому місці. Перед собою вона побачила невеликий ліс, який палав пекельним полум’ям. Дівчина пройшла далі, і вийшла на поле, яке також було охоплено вогнем. Данте йшла палаючою землею. Вогонь охоплював її ноги, але не завдавав шкоди. Дівчина дійшла до невеликого будиночка. Вона постукала у двері. Але їй не відчинили. Натомість будинок почав горіти. Це злякало Данте, і вона здригнулася. І вже за мить мисливиця стояла за кілька метрів від будинку. Вона впізнала його. У ньому дівчина побачила Вільяма з дитиною на руках. Цей спогад не залишав мисливицю з того самого дня, як це сталося. Але вперше вона побачила ще когось у будинку. Силует чоловік. Їй здалося, що вона знає цю людину. Данте спробувала підійти ближче, щоб розгледіти його. Але їй це не вдалося – будинок почав завалюватись. На безпечній відстані від нього стояли чоловік та дівчина. Хлопець обійняв свою супутницю. Данте впізнала в цій парі себе та Доріана. Вона зупинилася біля них, і почала роздивлятися їхні обличчя. Обличчя хлопця світилося яскраво білим світлом, а дівчини – було вкрите шрамами та понівечене. Побачивши це, вогонь, який не завдав шкоди мисливиці, почав завдавати їй болю. І на мить охопив усе тіло. Данте голосно закричала. Вона прийшла до тями на підлозі ресторану готелю. Все її тіло було вкрите димом, а дівчина дуже кашляла.

– Він убив моїх рідних. Він, а не відьми, – промовила Данте. Її очі наповнились сльозами. – Хто він? Ти ж знаєш, хто це?

– Я покажу тобі його, якщо ти згодна допомогти.

– Ти не обдуриш? І не зрадиш? Як інші янголи.

– Я не обманюю.

– Ти покажеш мені вбивцю чоловіка та доньки? Натомість я маю вбити кардинала?

– Так. І якщо ти допоможеш знищити демона, який розпочав війну проти Небес, я допоможу зняти з тебе прокляття. Ти будеш вільною. І ви знову будете разом. Вільям і Марія чекають на тебе.

– Я згодна. Показуй убивцю.

– Ти давно знала, хто це. Просто цей фрагмент твоєї пам’яті заблокували. Мені шкода, що ти так про це дізнаєшся, – архангел торкнувся Данте голови. Дівчина опинилася у минулому. Коли вона ще була у португальському замку Алмоурол. Вона стала свідком сварки Кема та Нейта.

– Ти знову був із нею? – запитав Камаель.

– Тебе це не стосується. Що такого важливого сталося?

– Значить, із нею. Не грайся з вогнем, брате. У нас вже давно не звертають уваги на те, що янголи сплять із смертними. Але, ти ж знаєш, що буде, якщо вона завагітніє. Тебе і вашу ненароджену дитину вб’ють.

– Я знаю. Не треба мені про це нагадувати. То що сталося?

– Я не хочу брехати їй. Давай зітремо її спогади і сховаємо від Ордену, – запропонував Кем.

– З глузду з’їхав?! Вона вже готова поповнити лави війська.

– Ось хто вона для тебе – черговий воїн-людина? І як ти тільки у вічі їй дивишся?

– Вона не просто людина. Вона не байдужа мені. А хто вона тобі? Останні два роки ти став надто сильно опікуватися нею. Адже спочатку вона тобі взагалі не подобалася, і ти хотів її позбутися. Навіть знаючи правду про неї.

– Я зміг у ній розгледіти щось більше, – Кем замовк на пару секунд, ніби підбирав потрібні слова. – Вона хороший воїн. Цього я не помітив одразу.

– Згоден. До того ж наказ є наказ. Я не помилився, коли обрав її. Я ще до її народження знав, що дівчина добре послужить нам.

– Ну так. Ти в нас весь такий знаючий. І тому зіпсував їй життя? – мовив Кем.

– Камаель, ти ж знаєш, що ангелам потрібна допомога людей у ​​битві проти зла.

– Так. Але це не дає нам права калічити їхнє життя та долі. Люди мають самі робити свій вибір. А Данте була позбавлена ​​його. Бо ти, Натаніель, убив її чоловіка та дитину.

– Ти завжди був проти моїх засобів досягнення мети.

– Так. Тому що ти поламав дівчині життя, а тепер щодня посміхаєшся їй у вічі і…

– «І» що? – запитала Данте. Вона перервала розмову ангелів. – Запитаю лише один раз, і якщо відповідь мені не сподобатися – я почну злитися, – дівчина відібрала меч Камаеля. – Те, що я почула правда?

– Данте, ти про що? – запитав Нейт.

– Ти чудово знаєш, про що я. Ти вбив Вільяма та Марію?

– Що за маячня? Звичайно ж ні, – Нейт хотів підійти до дівчини.

– Ще крок, і я проткну твоє серце цим мечем, – Данте торкнулася вістрям холодної зброї грудей янгола.

– Так, я вбив твою родину. Але так треба було. Ти особлива, обрана. Сім’я заважала тобі стати на вірну дорогу, – відповів Нейт.

– Ти вбив мою сім’ю… І після цього ти смієш казати, що кохаєш? – здивовано запитала Данте.

– Данте, люба, так треба було. Якби я не зробив цього, ми б з тобою не зустрілися і всі щасливі моменти нашого життя не трапилися б, – Нейт спробував обійняти дівчину.

– Не смій торкатися мене! Ти гірший за будь-яку нечисть, з якою я боролася. Як я тільки могла спати з тобою? Вбивця! Більше бачити тебе не хочу! – Данте почала кричати крізь сльози. – Взагалі нікого з вашої братії не хочу бачити. Треба було прикінчити тебе при першій зустрічі.

– Данте, – Кем звернувся до мисливиці. Він побачив шанс для себе усунути Нейта з її життя раз і назавжди. На мить він уявив, як він може бути щасливий з Данте. Він забере її з Ордену, сховає від ангелів та демонів. Але Кем так само знав, що вона зненавидить усе на цьому світі. Адже їй доведеться жити з правдою, яка ранить її болючіше за будь-яку зброю. Бачити її страждання Кем не зміг би. – Так буде краще для тебе, – він зник і з’явився у неї за спиною. Кем доторкнувся до її голови, вимовив якісь слова, і мисливиця втратила свідомість.

– Що ти зробив? – запитав Нейт.

– Підчистив її пам’ять. Вона не згадає цієї розмови і не дізнається, що насправді сталося з її рідними.

Данте прокинулася зі сльозами на очах. Вона мовчки покинула готель.