568 Results in the "Вірші" category
Визначення: Додати свій вірш можна через “Додати фанфік”.
-
О,мила, заради тебе Я проміняю всі дорогоцінності світу. Я люблю твою душу оголену. Та чи полюбиш ти мою? Я люблю твою голову з усіма твоїми думками. Та чи полюбиш ти мою, коли взнаєш, що там за замками? Я люблю твої руки і тіло. Та чи полюбиш ти моє? Таке ненависне;зле. Я люблю твоє…-
587 • Ongoing
-
-
Розділ
бути щасливими
дим гуляє над нашими домовинами в казці реального – тільки смерть проте її достатньо, щоб все таки надати чарівності тому, що відбудеться і відбувається червонію й про всяк випадок кажу: 'забирайся геть' з очевидною надією на непослух з очевидними словами в очевидних рядках…-
278 • Ongoing
-
-
Розділ
Три квитки Маріуполя
Сорочка у Маріка зяє дірка́ми і зíрками. Кажуть, то він їх сам цигаркою пропалив. Марік сміється, кашля від диму згірклого І очі на небо, що сам у асфальт провалив. Марік веде мене своїми вулицями неспішно. Каже, повсякчас розцвітають отруйні квітки. Я не питаю, хто…-
414 • Ongoing
-
-
Розділ
Доброго ранку, ми з коридору
Доброго ранку, ми з коридору, Десь через вулицю б'є міномет. Тривоги не чутно. А нащо і треба? Сняряд якщо схоче, То він їбане. Зв'язку в нас не має, нема інтернету, Та нам і не треба, бо світла нема, Хоча б телефон проживе трохи довше, Хотілося б, з ним щоб жила я сама. Мій…-
151 • Ongoing
-
-
Розділ
Чекаю нагоди (вбивати)
І я завжди чекаю нагоди, Щоб втопитися у пригодах. У військових походах Вдихати тютюновий порох І дим твоїх сигарет. Життя — то є мед. А смерть — то намет. Звідки ніколи й нікому: Ні старим, ні бідним, ні кволим, Не повернутися додому. Хай Бог всіх пробачить, Та хай…-
79 • Ongoing
-
-
Розділ
Пані Весна
Полоскотав промінчик моє личко, Защебетали зранку солов’ї, Пливуть по небу хмарки низько – низько, Показують білесенькі боки. Закувала в лісі десь зозуля, Заспівали річка й джерело, Засміялось, зацвіло довкілля, Обгорнуло землю весняне крило! Ось перші проростають…-
218 • Ongoing
-
-
Розділ
Полин
Цвіте полин... Здіймають хмари західні вітри, Хапають крила білих журавлів... Вони летять далеко... В нікуди... І лине дзвін до неба, лине ввись, Співають бурі землі про своє, Реве Дніпро... Кричить мені: «Дивись!» І бачу я... Я бачу, як живе... Кудись далеко тягнуть руки верби, Обличчя…-
116 • Ongoing
-
-
Розділ
Відьмак
Колись давно, за небосхилом, Де місяць правив цілий рік, Де зорі небо сторожили, Жив дуже старий чоловік. Хатина мудрої людини, Стояла побік від села, Народ боявся та тварини, То був відьмак, посланець зла. Горіли очі його хмурі, Сиве волосся й борода, Ходив завжди в ведмежій…-
161 • Ongoing
-
-
Розділ
коридорне
я вивчила тут кожну тріщину кожен кут кожну виїмку двері та тріщини — їх в першу чергу ось — схожа на річку чи вену ось — довга, зміїться по стелі а ця, зовсім крихітна, прямо над плінтусом я вивчила тумбочку, килим, замок брелок і ключі черевики й шнурки мої туфлі я…-
556 • Ongoing
-
- Попередній 1 … 19 20 21 … 58 Далі
