Глава XIII. Дуель.

Алісія фон Брейн поправила на лівій руці захисний браслет і попрямувала в бік. Я нічого не поправив, розвернувся і пішов у протилежному напрямку.

У мене не було захисного браслета, мені він був не потрібен, для захисту я користувався Щитом Темряви. Яка різниця між закляттям Щит Стихій, яке було вбудоване в браслет Алісія та моїм? А ні ніякої. Вони обидва виконували ту саму функцію. Принцип роботи у них був такий. Маг вливав енергію в закляття і воно одразу активувалося, навколо мага з’являвся невидимий звичайним оком, магічний кокон. Цей кокон відбивав і розсіював у простір атакуючі закляття.

Звичайно, якщо маг слабкий, він не зможе влити достатньо енергії для захисту, і його щит буде зруйнований сильнішим закляттям. Щит Стихій добре розвіював стихійні атаки. Приблизно один до одного в енерговитратах. Щоб відбити Вогненну Кулю, потрібно було стільки ж енергії, скільки знадобилося на її створення.

Щит Темряви робив те саме. Але для своєї роботи використав енергію пітьми. Тобто він добре відбивав атаки на основі магії смерті, один до одного в енерговитратах. А для розвіювання Вогняної Кулі йому було необхідно вшестеро більше енергії. Але мені було начхати на цей факт. З моїм то запасом мани. Те саме було справедливо і для Щита Стихій. Йому треба було вшестеро більше енергії, щоб захистити від закляття темряви.

Найдальшими одна від одної була енергія світла та енергія темряви. Багато дослідників навіть вважали їх протилежними сутностями. Щоб захиститися від закляття Спалаху Світла, потрібно аж у 36 разів більше енергії темряви. Тільки Спалах Світла шкодив мертвим, а живим він додавав здоров’я. Якого демона проти нього ставити щит?

Є ще один важливий нюанс. Щит працював доти, доки маг вливав у нього енергію. Тобто одну – п’ять секунд. Архімагістри могли продовжити цей час до двадцяти секунд. А потім магу треба було ще раз зачерпнути енергію зі свого серця, і якийсь час він буде повністю беззахисним.

А тепер уявіть собі ситуацію, зустрічаються два ворожі маги, і один із них вихоплює чарівну паличку, а інший миттєво ставить щит. От і все. Другий маг програв. Тому що перший дочекається, коли щит другого мага вичерпається, і прикінчить його Вогненною Кулею. Щит треба ставити просто під магічний удар. І якомога ближче до моменту удару. Щоб не було додаткових втрат на його утримання.

Бойові маги спеціально тренуються у магічних поєдинках. Хто точніше поцілить у опонента, хто вчасніше поставить щит. Фальшиві атаки, раптові атаки, обсяг запасу мани, сила ударів, це все має значення.

Місцем проведення дуелі була величезна, на кілька поверхів, покинута і напівзруйнована будівля. Там був цілий лабіринт різних кімнат, переходів та залів. Місць, де можна було влаштувати засідку. Коли ти знаходишся на вищому поверсі, а твій противник по-дурному виперся на відкриту ділянку, що прострілюється.

У цій будівлі тренувалися бойові маги. До того ж вони тренують своє почуття виявлення противника. Б’юся об заклад, що Алісія як колишня військова, напам’ять знає тут кожен куточок. Це давало їй незаперечну перевагу наді мною.

Заради справедливості варто зазначити, що у тому конверті, який мені надіслали, був докладний план цієї будівлі. Оскільки я призначав час проведення дуелі, я цілком міг приїхати сюди заздалегідь та все вивчити на власні очі. Навіть потренуватися тут кілька разів. Але не більше двох тижнів. Це був максимальний термін, на який можна було відкласти час дуелі.

Звичайна дуель проходила простіше. Противники виходили на арену, яка була оточена кам’яною стіною. Кожен брав свою улюблену немагічну зброю. Далі вони починали бити, різати та всіляко вбивати один одного, з’ясовуючи таким чином, хто з них найбільш шляхетний.

Як тільки ми зайдемо до будівлі, кожен у свій вхід, наша дуель буде вважатися розпочатою. Отже, прикинемо розклад сил.

З одного боку Алісія фон Брейн, бойовий маг найвищого рангу, має реальний бойовий досвід і навіть медаль “За відвагу” першого ступеня. Досвідчена та тренована у сотнях магічних поєдинках. З великим запасом мани та магічною силою, що відповідала її вищому рангу. Яка знає цю будівлю, як свої п’ять пальців.

А також вона нахабна та вродлива, раптово для себе я додав ще дві сумнівні для поєдинку якості.

З іншого боку, Олександр Флай. На вигляд блідий юнак. Треба завдячити унікальному впливу магії смерті, що змертвляє, та магії життя, що омолоджує. Після спілкування з Алісією, я вже не впевнений, що оточуючі люди оцінюють мій вік на двадцять років. Таке враження що й ще менше. Відчуваюся як маг третього рангу. Приперся сюди з навчальною паличкою.

Звичайно, ні в кого з присутніх не викликає сумніву результат нашої дуелі. Мені просто дадуть урок і відправлять додому, щоб я більше не пустував.

І все-таки я не збираюся програвати. Навпаки, я хочу перемоги. Як? Дуже просто. Початковим моїм планом було зайти і весь будинок огорнути хмарою магії смерті. Просто відкрию своє серце і вона без жодної напруги водоспадом поллється із мого астрального тіла в реальний світ.

А потім ще, ще й ще… Думаю за дві хвилини я впорався б. Звичайно я не збираюсь когось вбивати. Хмара буде мати недостатню концентрацію. Я наповню її моєю волею, помноженою на мою магічну силу. А потім зроблю магічний наказ – СПАТИ. Безперечно, Алісія відчує такий обсяг мани і поставить щит, але чи надовго його вистачить?

Але потім я вирішив відмовитись від цього плану. Окрім Алісії, цю хмару темряви відчують наші секунданти. Вони можуть вирішити, що відбувається щось надзвичайне. Не знаю, що вони робитимуть далі. Але приховувати мою темну силу я вже не зможу.

Тому я залишив будь-яке планування і просто зайшов усередину. І відразу огорнув себе Вуаллю Темряви, наклав Магічний Зір і Магічну Концентрацію. На протилежному кінці будівлі слабко світилася аура Алісії. Блакитним кольором я бачив її магічну силу, а жовтим її настороженість. Неквапливо і обережно рушив у її бік. Я намагався не сильно звертати увагу на неї, пам’ятаючи той урок, який я отримав у спальні королеви.

Алісія рухалася перебіжками, пригинаючись і ховаючись за колонами, різко виглядаючи з-за поворотів, виставивши перед собою чарівну паличку, тримаючи її двома руками. Без жодних сумнівів, вона мене не відчувала. І тому прочісувала будівлю, намагаючись засікти мою присутність. Зрозумівши її маршрут, я почав чекати.

Вона тихенько кралася вздовж довгого та широкого коридору. Наприкінці якого посередині стояла масивна колона. Дивне архітектурне рішення, але ця будівля, мабуть, від початку не була житловою і замислювалась як навчальний лабіринт. І ось, коли вона вже була за п’ять кроків до моєї схованки, із-за колони спокійно і невимушено вийшов я. Прямо їй на зустріч.

Алісія на мить здивувалася. Під закляттям Магічної Концентрації, я чітко бачив, як розширилися її очі. Але лише на мить. Вона відразу почала заряджати закляття, цілячись у мене. Щоб зробити постріл їй потрібно менше ніж пів секунди. Ха, пів секунди, це ціле море часу. Використовуючи закляття Ляльковик я рвонув у бік Алісії і висмикнув магічну паличку з її рук. Висмикнув і викинув. Кристал палички відразу почав розряджатися так і не встигнувши повністю зарядитися.

У відповідь на це, Алісія швидко крутнулася навколо себе і завдала удару ногою в мою голову. Дивний і несподіваний прийом. Вперше таке бачу, напевно, якісь армійські штучки. Але завдяки Магічній Концентрації я чітко та ясно його бачив. Трохи присів, пропускаючи ногу дівчини над головою, і знову кинувся вперед. Схопив її в міцні обійми і притис її руки до її ж тіла. Вона не могла ними рухати та дістати кинджал.

Ми стояли впритул, моє обличчя закопалось у її декольте. Верхні гудзики її сорочки відірвалися від різких рухів. Не маючі змоги ударити ногою чи головою, вона обхопила ногами мої стегна і спробувала ривком повалити мене. Але я легко її втримав, тільки від несподіванки зробив крок уперед і притулив Алісію до стіни.

Вона відчайдушно намагалася вирватися. І тут я зрозумів дві речі. Перша, Алісія фон Брейн надзвичайно сильна, напевно, знову якісь армійські штучки. Але мені було начхати на це. Під закляттям Ляльковик я міг би легко задушити ведмедя. Друга, я сьогодні не робив свою ранкову вправу, тисячу ударів закляттям Стріли Темряви. І це важливо.

Я зарив своє обличчя в її напівоголені молочно-білі та пружні груди і вдихав ніжний аромат її шкіри. Водночас тримав у руках її сильне, гнучке та юне тіло. Відчував, як сильно вона своїми стрункими ніжками стискає мої стегна. Якийсь час я нічого не робив. Вже давно настав час закінчити цей двобій. Треба видихнути в її обличчя хмарку темряви з наказом спати. Але я чомусь зволікав.

Раптом вона завмерла в моїх обіймах. І після деякої паузи, тихо, швидко і трохи злякано зашепотіла:

– Олександре, що б ви там не задумали, давайте не робитимемо необачних речей. Добре? Я визнаю свою поразку, а ви мене відпускаєте, гаразд? Ну, я здаюся, відпустіть мене.

Я важко розтиснув свої руки. І одразу відвернувся, щоб приховати рум’янець на своїх щоках і горбок у своїх шароварах. Вуха теж були червоні. Алісія поправила своє декольте, намагаючись надати йому пристойний вигляд. Мовчки ми пішли на вихід.

Вже на вулиці я все ще відчував, як горять мої вуха. Наші секунданти на нас чекали, намагаючись зрозуміти, що там сталося. Коли ми підійшли ближче, обличчя Алісії набуло гордого і зухвалого виразу, вона чітко і впевнено сказала:

– Я повністю задоволена результатом дуелі та більше не маю претензій до Олександра Флая.

Після чого швидко пішла до свого коня. Під час цієї сцени Маргарита фон Пауа кидала здивовані погляди на мої червоні вуха, потім на гордовите обличчя своєї подруги та знову на мої вуха. Після відходу Алісії я кивнув усім, що залишилися, і теж сказав:

– Маю честь.

Розвернувся і неквапливо пішов у бік своєї карети. Коли я підходив до неї, мене наздогнала Маргарита і після невеликої паузи сказала мені:

– Ще по нашій спільній службі в армії, я знаю, що Алісія має запальний характер і іноді дозволяла собі невелике рукоприкладство. Але вона людина честі та зайвого не базікає. Що б там у будівлі не трапилося, Алісія про це мовчатиме. Тому не беріть близько до серця і надалі думайте перед тим, як щось робити.

Під час цього монологу я міркував про те, що такого уявила собі Маргарита фон Пауа. Невже те, що Алісія заради покарання тягала мене за вуха. А думати, перед тим, як щось робити, це, звичайно, добра порада.