Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Stories
6 985
Words
24,9 M
Comments
9 504
Reading
86 d, 8 h
-
Марінетт переїздить у Нью-Йорк для здійснення своїх мрій в індустрії моди. Навчання у місті своїх мрій — це усе, що їй потрібно! А іншого вона досягне власною креативністю та впертістю. Нью-Йорку, стережися, модний штурм насувається! Марінетт занадто сконцентрована на своїй кар’єрі, щоб зважати на відволікаючі чинники. Життя повне насолод і зрушень: нові друзі, захопливе навчання, вечірки, місце під софітами. І, звісно, її невеличкий блог,… -
— Хай там як, ваші менталістські трюки цього разу вас підвели, містере Гене. Запевняю вас, ми зі Стенлі — просто хороші друзі. Ксено переводить погляд на Гена, уважно вивчаючи те, як його ноги закинуті на коліна Сенку. Потім його очі зупиняються на їхніх переплетених руках. Ксено схвально киває тому, що бачить: — Прямо як ви з Сенку. Оригінал: https://archiveofourown.org/works/49702528 – the bleeding’s incidental написаний… -
На будь-якій війні є свої герої, але тільки ми вирішуємо, якими героями нам судилося стати. Ця історія розповість про те, як одна жива істота змінюється під гнітом обставин, змінюючи весь світ навколо себе. Історія буде розповідати становлення Гвенори Лавеллан, від маленької ельфійки, яка волею долі опинилась на Конклаві, до однієї з найвпливовіших фігур Тедасу. Пригоди, дружба та зрада, щире кохання – все буде вплетено…- 5,9 K • Вер 4, '26
-
- Тридцять перша сторінка. Дівчина переміщувала власні долоні над клавіатурою ноутбука майже так швидко, як змінюється погода у Львові. Кома тут, крапка де-інде, іноді доводилося взагалі виправляти правопис слів. Але один абзац не залишав Стефані і спокою. Чоловік вдарив жінку. Це був не ляпас на щоку, ні. Це був грубий удар, як кажуть деякі, легкі тілесні ушкодження з наслідками. Їй здалося, що таке уточнення геть…
- Любити Україну – тяжко Сказать про це – іще складніш І кожне слово необачне Немов у саме серце ніж Довгі роки нас вбивали В табори везли на смерть Брехнею розум напували Аби стерти пам’ять вщент Бо коли її немає Культура починає гнить І за цим вже наступає Нації повільна смерть Та можемо ми це спинити Варто лиш спіймати мить І історію…
- Тао Мо – молодий і неосвічений юнак, купує собі посаду місцевого судді в повіті Тан’янг. Його мета – стати чесним посадовцем, як і сподівався його покійний батько, чия смерть, спричинена наклепом, досі ятрить сердце. Цей повіт відомий тим, що там живе купа досвічениїх адвокатів та вчених, через що його посада виявляється не такою суттєвою, як в інших містах. До того ж юнак дуже наївний та добрий, через що завоювати повагу місцевих виявляється дуже важко. Проте саме його наївний та простій стиль ведення справ привертає увагу Гу Ше – холодного та замкнутого юнака, першого учня поважного та відомого адвоката. До чого може призвести їхня дружба, якщо Тао Мо з першого погляду відчуває до нього зовсім недоречні почуття? І чи не завадить це йому знайти винного у смерті батька?
- 13,5 K • Сер 18, '26
- 14,4 K • Сер 18, '26
-
- Ще один переписаний фанфік з 2018-19 рр, але тепер це не кринжовий драббл, а кринжовий мідл/максі
- 2,6 K • Сер 19, '26
-
-
В третій частині ви любі глядачі потрапите у вир змін. Час не стоїть на місці і весь час щось міняється. Нові зустрічі, покращення, втрати. Але мета досі лишається тою самою. «вижити» чи зможуть герої пережити навали монстрів і лишитися цілими? Чи натраплять вони на шлях який веде їх до кращого майбутнього? Читайте далі і дізнайтеся. -
Кварью мертва. Але я — ні. Мене звати Акумо Драгон. Я — експеримент №318 корпорації «Астрис», напівлюдина, напівендермен. Після загадкової чуми, що знищила все живе на планеті, я залишився сам серед покинутих колоній, чорних лісів і розломів, які ведуть невідомо куди. На моїх грудях — Рана Розлому. Від неї тілом повільно поширюється зараження Порожнечі. А разом із ним приходять голоси, дивні видіння й відчуття, що в цьому мертвому світі я все-таки не один. Я почав вести цей щоденник, щоб не забути, ким був. Щоб дізнатися, що насправді сталося з Кварью. І щоб залишити після себе хоча б один доказ: я існував. - Осінь така меланхолійна. Якщо вам нема що робити, ласкаво прошу до прочитання
- 95 • Лис 9, '26
- 115 • Лис 9, '26
-
- Previous 1 2 3 Next
