Розділи
-
Чорт знає як, але Чімін погодився. І встиг тричі проклясти себе, дивлячись на самовдоволеного друга, що не міг не жартувати на цю тему. Але Пак не ображався. Він просто не міг у це повірити, уявити. Жарти Ві проходили немов повз нього, думками Чімін був далеко не тут. — Чімін-ні, ти…-
21,7 K • Ongoing
-
-
Шановні, Мін Юнґі та Пак Чімін, відколи це ваше гасло — збудимо та не дамо? Ну, Юнґі, як справжнісінький боягуз, просто втік. Відштовхнув Чіміна від себе та побіг на вихід, навіть не захопивши з собою сорочку. На щастя, двері все ще були відчинені і він втік без проблем, не думаючи…
-
21,7 K • Ongoing
-
-
Ві занадто рано зрадів. Чімін всього лише запропонував зруйнувати свою самотню фортецю і попросив Ві привести сюди когось із своїх знайомих (хто не проти познайомитись з Чіміном, він вірив у друзів свого друга), наприклад, того ж Чонуґка. Він же не буде живим нагадуванням про…
-
21,7 K • Ongoing
-
-
Чімін зрозумів, що щось все-таки упускає, коли переборов свій нав'язливий страх і спокійно перевіряв фейсбук. Відповіді від Юнґі все ще не було. І лише тоді він почав уважно розглядати його сторінку — дві фотографії, повна відсутність дописів на стіні, багато музики. І офлайн ще з…
-
21,7 K • Ongoing
-
-
Було дуже дивно чути таку щиро-спокійну промову від Чіміна. Ретельно відрепетировану промову? Чонґук чесно думав, що говорити доведеться йому. Але Чімін полегшив завдання. Повільно все ставало свої законні місця. Ще зовсім небагато і все буде чудово. — Отже, тепер усе…
-
21,7 K • Ongoing
-
-
Імператор плакав. Тихо, без ридань, без схлипів, без тієї неконтрольованої слабкості, яку так легко помітити. Його біль був глибшим. Просто сидів у темряві, сперши лікті на стіл, і час від часу проводив долонею по обличчю. Він навіть не одразу зрозумів, що плаче. Навіть найближчі…-
29,3 K • Ongoing
-
-
— Ти впевнений, що це була вона? — обережно запитав Ґаошун. Він поставив чашу на лакований стіл трохи різкіше, ніж хотів. Нефрит тихо дзенькнув об лаковане дерево. Чоловік одразу забрав руку, ніби чашка могла видати його занепокоєння краще за голос. Дзінші не відповів одразу.…
-
29,3 K • Ongoing
-
-
Суйрей сиділа на невеликому килимі, притискаючись спиною до холодної стіни. У пальцях вона стискала аркуш. Сигнет із знаком Ла був трохи видозмінений — лінії змістилися, але не настільки, щоб ошукати її око. Вона надто довго вчилася помічати дрібниці, аби пропустити таке. Вона…
-
29,3 K • Ongoing
-
-
День садового банкету не просто наближався — він нависав над палацом, як грозова хмара, що от-от проллється зливою неминучих змін. З самого ранку палац стояв на вухах. У повітрі пахло осінніми квітами, метушнею та парфумами наложниць. Слуги, збиваючись із ніг, тягали горщики з…
-
29,3 K • Ongoing
-
-
Бенкет мав бути вишуканим і чарівним, принаймні так планувалося. Легкий вітерець ліниво колихав пелюстки квітів, золоті чаші виблискували під сонцем. Навколо лунав цей специфічний, трохи неприродний жіночий сміх, який завжди супроводжує такі заходи, а музика лилася, мов мед,…
-
29,3 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 560 561 562 … 1 348 Next
