Розділи
-
У шістнадцять років Мінхо вперше побачив смерть. Той осінній вечір можна було назвати цілком звичайним. Хан Мін Хьок, найкращий друг батька і його партнер по бізнесу, завітав на вечерю разом з сином і нареченою. Мінхо не був здивований, коли дядько Мін Хьок об’явив про весілля…-
21,5 K • Ongoing
-
-
*** POV Шаблій Це рішення геть не здається мені правильним. Чим довше я думаю, тим виразніше накочує сумнів у тому, чи потребує вона цього. Але правда в іншому — це потрібно мені. Щоб мати змогу дивитися їй в очі й не бачити у них тієї приреченості, безсилої втоми та готовності…-
14,8 K • Ongoing
-
-
*** POV Косач Пізнє повернення з роботи й учорашнє зізнання Полянського цілком прогнозовано перетворюються на причину мого жахливого сну. Я це усвідомлювала ще вночі, коли довго лежала з розплющеними очима, слухала тишу квартири й відчувала, як думки не дають мені жодного шансу…
-
14,8 K • Ongoing
-
-
*** POV Шаблій — Таким чином, навіть за великого бажання Матвієнко фізично не міг скоїти це вбивство… Я слухаю Тараса в піввуха, хоча й так знаю, що ця гілка розслідування впевнено веде у глухий кут. Але, як нормальний керівник, даю йому договорити, з поваги до виконаної роботи і…
-
14,8 K • Ongoing
-
-
*** POV Шаблій — …ну так, а свідки? — Та які там свідки? Нормальні люди вночі сплять. Простір нарадчої кімнати поступово заповнюється звичними репліками. Хтось ліниво обговорює криваві деталі вранішнього вбивства, хтось, закинувши руки за голову, дозволяє собі кілька хвилин…
-
14,8 K • Ongoing
-
-
Все почалося з коментаря. Здавалося б - просто жарт у соцмережі, кілька слів під постом: Одне повідомлення, щоб я зрозуміла, що ти маніпулятивний нарцис:))) І його відповідь - коротка, ніби теж у грі: Я маніпулятивний нарцис. Віра тоді навіть усміхнулася. Та усмішка швидко зникла,…-
2,2 K • Ongoing
-
-
Я ніколи не думала, що світло може бути таким тихим. Тонким, як подих і теплим настільки, що хочеться в ньому залишитися. У дитинстві світло завжди було гучним - воно осліплювало, вимагало, карало. І я вчилася жити в тіні. Мабуть, саме тому коли з'явився Ярик, я спершу подумала, що…
-
2,2 K • Ongoing
-
-
Я ніколи не вірила, що тепло може боліти. У дитинстві я навчилась думати, що тепло це пастка: спочатку воно огортає, а потім вимагає, забирає, карає за кожен неправильний рух. Тому коли теплий вечір опустився на місто, а Ярик запропонував прогулятися, я не знала, як правильно…
-
2,2 K • Ongoing
-
-
Іноді здається, що минуле має свій запах. Тонкий, майже невловимий, але варто комусь сказати слово не тим тоном, подивитись не тим поглядом, і ти раптом стоїш не тут, а там. У тій самій кімнаті, де тебе давно немає. Слухаєш голоси, які вже не повинні звучати. Так сталося й…
-
2,2 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 52 53 54 … 61 Next
