Передмова

Все почалося з коментаря.

Здавалося б – просто жарт у соцмережі, кілька слів під постом:

Одне повідомлення, щоб я зрозуміла, що ти маніпулятивний нарцис:)))

І його відповідь – коротка, ніби теж у грі:

Я маніпулятивний нарцис.

Віра тоді навіть усміхнулася. Та усмішка швидко зникла, коли в голові щось тихо клацнуло – як спогад, як холодне державю. Вона не знала, чому ці слова боляче різонуть по пам’яті. Та вона ще не знала, що ця фраза стане точкою, з якої почнеться її правда – не про нього, а про неї саму.