by Tears of desire —Вечір. Дівчата повернулися з лекцій, обидві виснажені. - Це був, безперечно, найважчий день... - від втоми та роздратування Енід падає на ліжко, зариваючись носом в подушку. Тільки-но перевертенька заплющує очі, як відчуває сильний ляпас по сідницях. - Вен, що за чорт?! - Хоча б…
by Котлета-кун —1045 слова Він лежав в брудному сміттєзвалищі, поверху завалений сміттям. Фейтон не бачив нічого через речі, котрі лежали на ньому і не давали йому поворухнути кінцівками. Фейтон не міг зробити нічого, окрім як дивитися вперед в темряву та намагатися гукати про допомогу, але…
by Котлета-кун —454 слова «Ні, ні, я знову нашкодив людям своєю здатністю! Як так можна було протикати?» Тоге лежав на ліжку, обхопивши голову руками. Усередині все переверталося від огиди до самого себе. Поклавши голову на подушку, він почав розглядати тріщини на стінах гуртожитку. «Цікаво, як…
by Karambolyyy —Емі — Тож ти не будеш шукати Ерату? — Почекаю ще тиждень. Якщо вона таки знайшла собі халепу, то за неї попросять викуп чи щось таке. Мене непокоїло, як легко вона говорила про такі речі. Ще більше мене непокоїло, що я починала звикати до такого. Хоча насправді найбільшою моєю…
by Улюблена Наложниця —Ніч була безвітряна, але холодна, підсвічена лиш мертвим сяйвом далеких зірок. Дзіньши сидів у своїх покоях, не торкаючись їжі, не дивлячись у листи. Тіні лампи тремтіли на стінах, немов відчували його нерішучість. У кулаці він стискав клаптик паперу — інструкції, які Маомао…
by Kobra Anakondovna — Увесь наступний тиждень розчинився у безперервному коловороті службової рутини: аналітичні звіти, таблиці, графіки, нескінченні допити, розлогі зведення, листи та запити, позначені червоними, жовтими чи синіми наліпками, кожна з яких означала свою міру терміновості або…
by Kobra Anakondovna — Отримати доступ до банківської комірки не склало труднощів: достатньо було лише ухвали суду. Кілька стриманих рядків на офіційному бланку відкривали двері до чужої схованки, в якій, можливо зберігалося щось набагато важливіше за документи, гроші чи коштовності. Римар,…
by Kobra Anakondovna — Коли генерал Мовчан зателефонував їй зранку, голос у слухавці був дивно неофіційним, навіть не командним, не таким, до якого вона звикла за роки служби. Він звучав майже тепло, майже м’яко: «Заїдь, будь ласка, до міністерства особисто». Ці слова, здавалося б, звичайні, але…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.