Розділи
-
*** POV Косач Пізнє повернення з роботи й учорашнє зізнання Полянського цілком прогнозовано перетворюються на причину мого жахливого сну. Я це усвідомлювала ще вночі, коли довго лежала з розплющеними очима, слухала тишу квартири й відчувала, як думки не дають мені жодного шансу…-
11,8 K • Ongoing
-
-
*** POV Шаблій — Таким чином, навіть за великого бажання Матвієнко фізично не міг скоїти це вбивство… Я слухаю Тараса в піввуха, хоча й так знаю, що ця гілка розслідування впевнено веде у глухий кут. Але, як нормальний керівник, даю йому договорити, з поваги до виконаної роботи і…
-
11,8 K • Ongoing
-
-
*** POV Косач Дорога до міністерства промайнула повз мене, якимось технічним коридором. У машині мені було задушливо, в горлі неприємно дряпало слизову, чітко натякаючи на перші ознаки застуди, а лобове скло різало очі холодним світлом ранку. Насправді ж мені хотілося тільки…
-
11,8 K • Ongoing
-
-
Є моменти, коли щось всередині раптово тріскає. Тихо, непомітно, без драматичних звуків, але з такою силою, що ти завмираєш, намагаючись зрозуміти, що саме зламалося. У мене це сталося наступного дня. Ярик писав короткі повідомлення: обережні, теплі, такі, що не тиснули. Але…-
2,2 K • Ongoing
-
-
Марко йшов вулицею, уткнувшись у телефон і вслухаючись у слова треку, що гримів у навушниках. Вечір уже підсів на ніч: ліхтарі горіли жовтими плямами, повітря було просочене вологою, звідусіль несло вогкістю та затхлим пилом. Десь репетувала сигналізація машини, далі вулицею…
-
Ранковий, теплий вітерець грайливо теребив чуб, що дратувало — потрібно було постійно поправляти його, щоб не ліз в очі. Гілки дерев ледь помітно гойдалися на фоні чисто-блакитного неба — чи то від того самого вітру, чи то від збуджених пташок, що маленькими стрибочками…-
54,1 K • Ongoing
-
-
Втягнувши якомога більше повітря, Едгар потягнув величезну гілку до берегу. Та впиралася сучка́ми у землю, явно не бажаючи потрапити у воду, та все ж таки програла цю битву. Та помста не змусила себе чекати: гілка потягнула хлопця за собою у глибини озера, і той би пішов із нею…
-
54,1 K • Ongoing
-
-
— Прийшли! Бібі мотнула головою, не зрозумівши, хто саме з друзів сказав це. Бо тепер, замість вітру, що трохи заспокоївся, голоси заглушала вода, що сильними струменями лилася з обшарпаного, явно не нового по вигляду фонтанчику. По шкірі Бібі пройшлися мурашки від…
-
54,1 K • Ongoing
-
-
— Отак! — різко вигукнув Бастер, кинувши свою останню карту поверх інших — Я переміг! — Ц — незадоволено хитнувши головою, Едгар поклав свої три залишившихся карти поряд — Пощастило тобі, що я забув крикнути тоді. Вітаю. Бастер лиш хмикнув у відповідь, тепло…
-
54,1 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 18 19 20 … 41 Next
