by Котлета-кун —454 слова «Ні, ні, я знову нашкодив людям своєю здатністю! Як так можна було протикати?» Тоге лежав на ліжку, обхопивши голову руками. Усередині все переверталося від огиди до самого себе. Поклавши голову на подушку, він почав розглядати тріщини на стінах гуртожитку. «Цікаво, як…
by Karambolyyy —Емі — Тож ти не будеш шукати Ерату? — Почекаю ще тиждень. Якщо вона таки знайшла собі халепу, то за неї попросять викуп чи щось таке. Мене непокоїло, як легко вона говорила про такі речі. Ще більше мене непокоїло, що я починала звикати до такого. Хоча насправді найбільшою моєю…
by Улюблена Наложниця —Ніч була безвітряна, але холодна, підсвічена лиш мертвим сяйвом далеких зірок. Дзіньши сидів у своїх покоях, не торкаючись їжі, не дивлячись у листи. Тіні лампи тремтіли на стінах, немов відчували його нерішучість. У кулаці він стискав клаптик паперу — інструкції, які Маомао…
by Kobra Anakondovna — Увесь наступний тиждень розчинився у безперервному коловороті службової рутини: аналітичні звіти, таблиці, графіки, нескінченні допити, розлогі зведення, листи та запити, позначені червоними, жовтими чи синіми наліпками, кожна з яких означала свою міру терміновості або…
by Kobra Anakondovna — Отримати доступ до банківської комірки не склало труднощів: достатньо було лише ухвали суду. Кілька стриманих рядків на офіційному бланку відкривали двері до чужої схованки, в якій, можливо зберігалося щось набагато важливіше за документи, гроші чи коштовності. Римар,…
by Kobra Anakondovna — Коли генерал Мовчан зателефонував їй зранку, голос у слухавці був дивно неофіційним, навіть не командним, не таким, до якого вона звикла за роки служби. Він звучав майже тепло, майже м’яко: «Заїдь, будь ласка, до міністерства особисто». Ці слова, здавалося б, звичайні, але…
by Kobra Anakondovna — Вона прокинулася різко, наче хтось вирвав її з глибини за волосся, не залишивши ані шансу на м’яке повернення, ані на оті знайомі, поступові, заспокійливі переходи від нічного провалля до ранкової реальності. Спочатку була лише сухість у роті, неприємна, аж пекуча. Потім…
by Kobra Anakondovna — Сьогодні коридор ОСА зустрічав її порожнечею. Жодного слова, жодного знайомого «доброго ранку», жодного співчутливого погляду, тільки звук її власних підборів, що з кожним кроком луною розносився стінами, стаючи не просто фоновим шумом, а чітким, глузливим акомпанементом,…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.