Розділи
-
Старий сон щоразу турбував Йошікі у найтяжчі ночі. Логічного кінця так і не наступало. Можливо, він вже несвідомо відчував, що саме сталось, але боявся в цьому переконатися. Він боявся побачити це у своїй руці. Голос ніколи не давав підказок, нічого не питав. Він завжди казав…-
8,1 K • Ongoing
-
-
Ліс розкривався поступово – як сторінки книги, які хтось повільно перегортає. Спочатку вузька стежка, потім галявина, далі невелика річка, яка дзюркотіла так, ніби нічого в цьому дивному світі і не відбувається. Уляна йшла за Боком, відчуваючи, як серце б’ється від відчуття…-
2,1 K • Ongoing
-
-
Їх відправили на наступну місію. Та ще одну. Та ще одну. Та ще одну. Виправдання відтепер не полягало в тому, що їхню надійність варто перевірити, воно переросло в потребу використовувати їх через надзвичайну цінність. Сатору був невразливим чудовиськом, яке пожирало…
-
29,2 K • Ongoing
-
-
Спалахи, вибухи. Бойові вигуки – Вперед, в атаку!, - кричав хтось. – Активую захисний бар'єр!, - вигукував хтось інший. – Ми повинні протриматися будь якою ціною! Ми мусимо втримати їх! Якщо ми впадемо, то королівству кінець! – Так, командире! – Уляно! Не відставай! Уляно!, -…
-
2,1 K • Ongoing
-
-
Кажуть, що доля кожної людини вже давно вирішена наперед. Кажуть, що не варто чинити опір своїй долі. Приймай все належним чином та живи спокійно. Але є люди, які стверджують протилежне. Люди, які готові боротися за краще життя. Людина пише своє життя. Тільки вона вирішує, яким…-
18,0 K • Ongoing
-
-
Йошікі вже три дні не виходив з дому. Пережиті за всі ці дні небезпеки та емоції послабили його організм. Температура не спадала. Хікару час від часу приходив його навістити, але поговорити нормально так і не вдалося. Йошікі майже весь час спав, а коли просинався, не був у стані…
-
8,1 K • Ongoing
-
-
Йошікі різко підкинувся, як від страшного сну. Він хотів, щоб це був лиш сон. Де Хікару? З ним усе гаразд? Я підвів його... Чому я завжди такий? Він лежав на ліжку. Тіло відчувало, що це не його кімната, не його постіль. Приміщення було в глухій темряві. Світла з вікна не вистачало, щоб…
-
8,1 K • Ongoing
-
-
По поверненню до села хлопці хотіли звернутись до Пані Куребаяші. День уже перевалив за обідню пору. Вони йшли пліч-о-пліч і котили поруч велосипеди. Йошікі боявся, що через його ситуацію з фрагментом Хікару рано чи пізно постраждає. Тепер, після злиття не було найменшої надії, що…
-
8,1 K • Ongoing
-
-
Виття хвилею поширилось усією стежкою. За мить крамнички рвучко позачинялись, і настала підозріла тиша. Хікару миттєво потягнув Йошікі за руку кудись убік дерев. Кіт лишився доїдати морозиво, що тепер розтікалось тротуаром. — Швидше, Йошікі, сховайся за мною і мовчи, —…
-
8,1 K • Ongoing
-
-
Цієї ночі Йошікі бурчав і стогнав крізь сон. Його тіло поверталось із боку на бік. Ситуація справляла враження, що йому просто сниться нічне жахіття. Шкода, нікого не було поруч, щоб помітити, як частинка Хікару зливається з новим тілом. ***** Перед очима була наче криваво-червона…
-
8,1 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 3 4 5 … 1 316 Next
