Можливо, краще було б, аби я взагалі не народжувався. Але, мені двічі подароване життя, тож потрібно його жити. Небожителі дозволили мені  повернутися на посаду й відновлювати свою владу. Я все ще відомий як досконалий володар Сюаньчжень, бог війни, але вже не покровитель південно-західних земель. Ці землі давно не належать мені, хоча всі мене пам’ятають. З моїм поверненням, значна частина людей швидко повернулися до мене…

Частина I. Вступ: Вогонь, що не згас “Що вирішує хід битви? Меч, що розсікає пітьму — чи рука, яка його тримає?” — напис, вибитий на надгробку Кузні Світла Світ тримався на крихкому балансі. Люди називали це миром, але то був лише подих між бурями. Минуло тридцять сім років від перемоги над Глітгаром — зловісним звіром, що ходив під землею та зіткався з тіней. Глітгар…

Тіло перебувало в блаженстві. Воно сповнене сили та енергії, готове звершувати нові подвиги й підкорювати світ, і рани, нанесені раніше, вже не відлунюються в голові пронизуючим, до втрати свідомості, болем. Перев’язані груди Му Ціна легко здіймалися й опускалися у вільному диханні. Шкіра набула здорового кольору. На ній досі красувалися червоні плями крові й два синці навколо рук. Хтозна, скільки часу минуло, але у повітрі…

  Сонце повільно сповзало вниз, розмазуючи м’яке золото по кортах. Повітря пахло теплим бетоном, свіжими м’ячами та потом. Команда вже розминалась — ритмічно, гучно, з жартами та вигуками, що летіли між хлопцями, як м’ячі. Ейден стояв осторонь. Усе в ньому було стиснуте, замкнуте. Його нова форма з логотипом університету на грудях здавалася чужою шкірою, яку накинули без дозволу. Піт повільно котився по хребту, долоні…

That evening, Mr. Rickman was getting ready for a party. Nothing unusual — an old friend of his, a director, had decided to celebrate his birthday. Rima hadn’t left his side for a moment. She helped him pick out a tie, style his hair, and even got ready to polish his shoes to a shine — something Alan simply couldn’t allow. That was always…

  Липень тягнувся важко. Повітря було важким, наповненим розпеченим пилом дороги, а сонце било просто в очі, коли Джей паркував потріскане старе авто біля гуртожитку університету. Футболка прилипла до спини, а пальці стискали кермо так, ніби це могло зупинити хвилю тривоги, що піднімалася зсередини. Позаду сидів Ейден — мовчазний, сутулий, із капюшоном на голові, хоч було за тридцять. Руки — стиснуті в кулаки на…

Репліки: 🦦— Клейн 🪶— Сахір       Вечір. Каюта капітана. Тьмяне світло від масляних ламп, що висіли під стелею, м’яко освітлювало весь простір, відкидаючи легкі, продовгуваті тіні на старі дерев’яні стіни, просочені морською сіллю. Стіл був заставлений стосами журналів і паперів з різними записами, навігаційними картами, і якимись нотатками на окремих аркушах, розкиданих то тут, то там, а деякі взагалі були зім’яті і…

Коментар від автора: Трохи затягла і засолодила, але я не можу перейти відразу до справи, тому тут такі прелюдії)) у наступному розділі почнеться спека, обіцяю!)) ———— Алекс сама зателефонувала Алану наступного дня після його візиту до будинку Майкла та Патриції. – Я знаю, ти був у нас у гостях. Він заборонив мені виходити. Чорт, мені хотілося їсти! – Мені потрібно тебе побачити. Коли ти…

Як він міг дозволити собі заснути? ••• Алан обережно переніс сплячу дівчину до машини, Маркус йому допоміг. Вона дуже міцно спала, видно, що вимоталася. Він розмістив її ноги у себе на колінах і вкрив своїм піджаком. Попросив Маркуса включити обігрів, щоб було тепліше. Хм, йому ще не доводилося спати у своїй машині. А може й не доведеться? Він дивився на Алекс. Йому так добре…

Святкова програма зупинилася на перерву, офіціанти прибирали тарілки, а в гостей з’явилася можливість розім’ятися. Джулієт відлучилася в жіночу кімнату, Алан сказав, що почекає її на балкончику. Зал ресторану виходив на відкриту простору терасу та кілька невеликих балкончиків. Алан знову глянув на стіл, за яким сиділа дівчина. Тепер вона там була не одна. До неї підсів хлопець, Алан його знав, але забув ім’я, хтось із…