Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

|\/

Третій план був аж надто простим, мені потрібно було всього лиш непомітно підкинути жертві отруту. І в цьому можна легко звинуватити когось інакшого. «До діла» – вирішила я, а тоді витягнула в портфеля вже заздалегідь куплений пиріжок. Акуратно розпакувала й начинила його рицином. Залишилось найлегше: запакувати, підписати та підкинути. Отож, далі я  чіпила до упаковки […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

|||

Для наступного вбивства я використаю рицин. Це яд, який дуже легко отримати з рослини, що зустрічається в степах. Ще в дитинстві батько водив мене до прекрасного місця на околиці містечка. Саме там і росте рицин. Тато розказував мені про її склад, використання і способи перероблення. Думаю, саме час скористатись цими знаннями. «Це місце ані трохи […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

||

«Перший план входить в дію. Для початку потрібно отримати доступ до кабінету хімії» – я вже все продумала, пора діяти. Усі вчителі довіряють мені, як належній учениці та відмінниці. Я дочекалась понеділка – дня, коли у мене урок хімії. Передбачивши, що у нас сьогодні практична я запланувала підмінити список чергових, щоб під приводом прибирання класу […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

|

–Генотип жінки — аа, її чоловіка — Аа. Відповідно генотип дитини — аа. –Дякую за відповідь. Сьогодні за урок отримуєш оцінку. У очах однокласників вже не видно було здивування, воно й не дивно, вони звикли до відмінності моїх знань з біології і похідних наук. Я завжди вважала, що знання прокладатимуть мені дорогу в житті, тож […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Aftermath

  Смарагд на ланцюжку колихнувся. Колись хтось сказав, що західні вітри лагідного Зефіру приносять непомітні й поступові зміни. Колись хтось також сказав, що Зефір міг приносити бурі й негоди. Колись Зефір не прагнутиме міняти будь-що в цьому житті, лиш шукаючи спокою. — Будь-що, що дане богами, не мало б утримуватися смертними, чи не так, Техно? […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина IV

  Туббо з гуркотом зачинив за собою двері, знову полишивши лиса на самоті. Тоді він розвернувся, і цього разу вже тривало дивився на годинник на стіні. Його відвідували вже вп’яте на добу; як близько ранку його привели до Л’Менбургу, так йому вже двічі приходив з погрозами вибити всі мізки й кишки та виламати череп Томмі, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина III

  Погода в тих краях стояла не найкраща — сонце рідко проглядало з-за цупких штормових хмар, а північні вітри пригинали схололі трави до долівки. Десь там, далеко унизу, під склепінням небес розлігся Л’Менбург. Точніше те, що від нього залишилося. Лис стиснув вуздечку в лапах. Навколо — ні душі, попереду — Сховище Пандори. Воно тінню й розмірами […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина II

  Вілбур стояв позаду. Пронизуючи лиса чіпким поглядом з-за червонуватих скелець окулярів й палячи сигарету. Звично вивищуючись на цілу голову, з блідими впалими щоками та порожніми очима — без колишньої краси та величі, проте наганяючи жаху одним лиш виглядом. Навіть не те що дивно бачити мерця — радше дивно бачити його настільки відчуженим і водночас пильним. — […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина I

  Вони ніколи не підтримували його. Він завжди був для них сином зрадника, божевільним хлопцем і дурною дитиною. Він ніколи не почувався в цій компанії наче у своїй тарілці. Вони завжди були чимось відчуженим, незручним і далеким для нього. Тому він не довіряв їм. А вони не довіряли йому. Вони вірили в ідею відродження величності […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пролог

  Він сидів навпроти каміна в самотній, тісній кімнаті. Підсмалені дрова тріскотіли, вилискуючи полум’ям та раз у раз викидаючи розжарені іскри. Навколо стояла вечірня напівтемрява, вкриваючи собою незначне облаштування будівлі. Лис байдуже розглядав полум’я, лиш подеколи перебираючи пальцями і розминаючи сковані в кайданах лапи. Трекер на нозі миготів ледь помітним червонуватим вогником. Позаду заскрипіли двері, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених