Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Гуляєм з тобою по рідному долу

У печері на межі світу виднілися дві постаті. Зберігаючи невимовний договір, вони уважно вивчали вологі стіни, уникаючи навіть випадкових можливостей перетнутися поглядами. Між ними був контракт, угода, договір – називайте, як хочете, суть залишається однаковою. Для підтримки світового балансу сил вони виконували умови, ділилися інформацією та впливом, а також всіляко уникали конфліктів між собою. Багато […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Чому мені сниться, як знову і знову

Він уже не пам’ятав, що існує щось, окрім болю. Вістря меча раз-по-раз розривало тіло, перетворюючи його на шматки мяса, що абияк звисали зі скелета. Це вже була не жива людина, а місиво зі страху, болю та кривавого фаршу, що валялося біля ніг статуї. Білосніжні чоботи Його Високості спадкоємного принца, Бога Війни в короні з квітів, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Intro

РОБОТА В ПРОЦЕССІ ПЕРЕКЛАДУ, АЛЕ ВЖЕ ПОВНІСТЮ НАПИСАНА. Небеса здригнулися від самого фундаменту і до верхівок золотих палаців, погрожуючи ось ось осипатися уламками на землю до смертних, які їх і спорудили своїми молитвами та вірою у небожителів. На площі, що дає початок гіллястому розмаїттю доріг Небесного міста, виникла постать, повністю облита брудом і, здається, пахнуча […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

У спалахах багать

«і прикраси бринять, і танцює зима, іній крихко цвіте на кістках. подорожній, у келих плеснувши вина, посміхається до моряка. «що ви бачили, батьку? русаловий спів, може чари, яких в нас нема?» мореплавець у вусах приховує сміх: «може й бачив. як виє туга на розвалинах селищ, як си́ніє кров – і світанок – як світиться сніг; […]FavoriteLoadingДодати до улюблених