Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Прогноз погоди – хмарно

Вкотре у своєму житті я переконалася, що карма це дивовижна річ. Лише мені може пощастити два рази за один тиждень довести людину до білого коліна, а найгірше те, що це Давид. А від нього можна очікувати  все завгодно. Тому вихідні пройшли за вивченням і повторенням історії мистецтв. Зоя і Дана завалилися до мене в суботу […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Любов

  «Любов — це погано», — думав він, згадуючи її. Відносини тривали лише пів року, але вони були одними із найкращих у його житті. Тим смішніше було усвідомити, що всьому настав кінець. Вони розійшлись. І хай домовились бути друзями, вона все одно відмовлялася з ним зустрічатися. Не хотіла тривожити? «Любов — це погано», — думав […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

1.1 Пролог

Я хотіла б уникнути того моменту, коли ми вперше зустрілися поглядами. …я дуже добре пам’ятала нашу першу зустріч, так, що кожна секунда дрібними уламками впивалась десь під ребрами. Я пам’ятала ту дратівливу поверхню простирадла медичного ліжка, ці ковтунці, що чіплялися за нігті, змушуючи зі злістю зчеплювати зуби, поки все всередині плавилося від незрозумілого гніву. Пам’ятала […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вовки та ендріаги

— Кажу тобі: було б смачніше посмажити гриби окремо. І швидше. Я так зголоднів, що помру раніше, ніж дочекаюсь вечері, і все через тебе! — А я тобі кажу: з твоєї лютні вийшло б гарне дровисько! Давай спробуємо, га? Як вогонь побільшає, то можеш навіть дістати звідси грибів та посмажити їх собі в задоволення, дозволяю. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина 1

— Будинок розпусти в самісінькому серці Мондстадту, під носом у Великого Магістру… — співрозмовник похитав головою. Ідея йому явно була до вподоби, але він не поспішав погоджуватися. — Щоб викинути подібне, потрібно бути або безумцем, або генієм.  Ділюк стримано посміхнувся й заперечив:  — Всього лише любити Мондстандт і хотіти, щоб його жителі мали право на […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

опис/посвята

переклад фанфіку: https://archiveofourown.org/works/14143905 — Гаррі, мені так шкода… — Луї бурмоче заїкаючись, намагаючись зберегти голос рівним та спокійним, щоб зобразити підтримку, але Гаррі дивиться на нього так, ніби має особистий шлях прямо до душі Луї, це так важко, майже неможливо. Ця проста вступна фраза, це коротке вступне визнання, яке часто вимовляють так легко, безболісно, ​​на […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Стрибок

Хоч пункт їхнього призначення був аж за містом, їхали вони на диво недовго. Була десь третя ранку і чим далі вони від’їжджали від центру, тим рідше траплялося побачити когось мандруючого нічними вулицями. Джісон провалився у дрімоту, а Мінхо вже встиг подумати про те, щоб не будити хлопця. Однак лиш варто було автівці загальмувати, як Джісон […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Крок

– Ти напівкровка. Слова ніби розщеплювалися ще до того, як торкнутися свідомості Джісона. Вони сиділи на тротуарі брудного бокового провулку, куди виходили задні двері клубу. Над головами самотньо височів жовтий вуличний ліхтар, вихоплюючи їхні силуети з темряви. Хан оббіг очами освітлений клаптик асфальту перед собою, старанно напружуючи звивини. Мінхо сидів поруч, плечем до плеча, а […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Кислота

Фелікс сидів на стільниці біля мийки у куті, поруч на стіну спирався Чанбін, а Мінхо неподалік підпирав плечем одвірок крихітної кухні. Притихлий Хьонджін стояв, спершись спиною на холодильник, і ніхто не помічав, як нервово сіпалося його коліно. Ніхто, окрім Мінхо. – Тобто, тільки оці двоє, Чонін та Синмін, входять у найближче оточення Бан Чана? – […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Тінь

– Фелікса розкрили. Новобранці були засланими козачками, – замість привітань почав Хьонджін, тільки-но Мінхо з’явився у дверях. – Зараз вони з Чанбіном відбились, вже їдуть сюди. Це ти в цьому ходив на зустріч з Джісоном? – Хьонджін оцінююче окинув оком вбрання напарника. – Який несмак. – Хвіст? – Мінхо звів брови, пропустивши зауваження повз вуха. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених