Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

І кров мою змиває дощ

І кров мою змиє дощ   -День другий-   Сьогодні було ще гірше. І не тому, що моральний стан залишав бажати кращого, кілька днів пройшли як на голках. За вікном неприємна вогкість, а у квартирі стояв нестерпний холод — уряд ще не дав наказ про опалення житлових квартир, і людям доводилося мерзнути в очікуванні довгоочікуваного […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Тепло твого полум’я

Напарник зомлів настільки несподівано, що Енджі заледве встиг підхопити його тіло. Ясно-бліда, майже сіра шкіра Яструба зливалася з його бинтами на обличчі і тулубі: деякі вже були лепкими від крові, напитувалися нею ніби губка водою. Її щупальця розповзалися по рукам і тулубу, занирювали під лікарняну рубаху перефарбовуючи її у криваво-червоний. Життя покидало хлопця настільки стрімко, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

“У мене немає ніякої дедукції, Едгаре!”

У Озброєному Детективному Агентстві усі займаються своїми справами, тільки Рампо не може найти собі місця. Кожного дня він читав комікси та їв солодощі, а зараз немає ні коміксів, ні ласощів. Рампо міг би вийти та купити, але він не хоче. І звісно, він вирішив попросити когось з агенства піти і купити(він завжди так робить) – […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Сімʼя

Під кінець робочого дня Тімур сидить перед ноутбуком трохи втомленим і перечитує вже готовий сценарій. “Ніби вийшло добре” думає і зберігши відсилає файл та вимикає пристрій. Відкидається на спинку стільця і тре перенісся. — Закінчив вже? — Тімур дригається від неочікуваності і розвертається в сторону голосу. У дверях стоїть Володимир спершись на стінку плечем. — […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Думки, що ламають крила і тепло, що гріє душу

Кожен день був звичною рутиною: коли ти встаєш о п’ятій годині ранку і намагаєшся дотягти свою сонну тушку на кухню, де згодом з’явиться ароматна філіжанка з кавою, що зможе хоча б на короткий час повернути  тобі вигляд нормальної живої людини. Шкода, що зараз навіть ця проста річ стала для Нього розкішшю. Яструб не спав цієї […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

1.1

— Підйом! Прокидайтеся! – почувся вереск за дверима. Амелія, стогнучи, перекинулася на другий бік. “Чорт би її побрав” Сусіди по кімнаті взагалі ніяк не реагували. Більшість продовжувало спати, як ні в чому не бувало. Ніби Галина Матвієнко не зверталася до них. “Може нікуди не йти? Все одно ніхто не помітить..” Незважаючи на те, що заснула […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Повернемось до початка

Рік тому. — Дааа, Йокогама відрізняється від Лондона, пане Ігарасі. – тендітна жіноча рука трималася за лікоть чоловіка середніх років. — Пані, розкажіть більше про Лондон, будь ласка, – у вас такий прекрасний голос.    Дівчина хитро посміхнулася, вона знала, що жертва давно в пастці: варто було йому лише почути іноземну гостю. Солодкі промови приспали […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пролог

Ще змалечку Хіромі не була схожа на інших дітей хоча б своєю свідомістю. Погляд її бував настільки пронизливим, що батькам деколи здавалося, ніби вона ось-ось скаже щось розумне і непритаманне її віку. Вона відрізнялася й своєю спостережливістю. Хоч як би батьки не запевняли її в тому, що можуть дозволити собі ті, чи інші її забаганки, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Старі шрами

Вони цілуються на дивані у вітальні. Володимир сидить на колінах у Сергія обіймаючи того за шию і рвано видихаючі в чужі губи в перервах між поцілунками. Іванов стискає його талію і з силою проводить по боках. Володимр у відповідь стогне і ковзає на чужих стегнах. А потім Сергій кладе руки на чужі сідниці стискаючи і […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина І: Розділ 2. Гаснуче Сяйво

Погляд блакитних очей майже пропалював собою лежачий на землі сніг, а на обличчі розтягнулася незрозуміла посмішка – все йде за планом, але чи правильно він вчиняє? Точніше, чи це те саме, чого він бажає? Впевнений крок похитнувся, а в думках – спогади про останні події.   Місцеві рослини вже набридли, а смакові рецептори бажали відчути […]FavoriteLoadingДодати до улюблених