Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Крок 4. Пробудження

20 днів згодом Коли старший інспектор опиняється на робочому місці, де він більшою мірою лиш робить вигляд, що працює, його накриває усвідомленням, що вчора — через надзвичайну ситуацію, що виникла — він так і не надіслав звіт. Та це, розуміє він потім, не найгірше. Справжня проблема криється в тому, що у СІ3726 у голові легка […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Крок 3. Випередження

19 днів згодом Ван Ібо прокидається ще до загальної побудки і задумливо дивиться у білу стелю, роздумуючи про те, яким має бути прийдешній день. Добре було б, якби його ніхто не став відволікати від справ. Щоправда, він не впевнений, що екскурсію у Велике коло можна назвати словом «справа», тим не менш, відвідати Даюань хочеться не […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Крок 2. Спостереження

15 днів згодом Ранок вихідного дня, розрахованого на особистий розвиток і підвищення громадянської свідомості, дуже швидко перетворюється на безлад. Після сніданку Ван Ібо сідає в крісло у маленькій вітальні — варто зазначити, гостей в нього тут ще не бувало — і концентрується на лекторії, що звучить по внутрішньому радіо, ловлячи кожне слово. Непорушний закон життя […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Крок 1. Зникнення

Невже існують люди, що живуть в таких місцях? За кілька років роботи в управлінні в неперервній гонитві за званням почесного громадянина з його голови абсолютно вивітрились спогади про ті часи, коли й він сам проживав в подібному місці на південному заході в куполі Кон. Купол Дамен, в котрий цей громадянин перебрався після того, як був […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Я ніколи не любив когось так, як я люблю тебе.

Літо наповнило серця любов’ю Когось розбило, а когось підняло Багато спогадів приємних І болю наповнило душу Мозок думає, а серце відчуває Відчуває жагу до пригод І розчарування до насолод – Андрій, ти впевнений, що ми можемо розказати всім про нас? Ти точно готовий? – Валь, я тебе дуже сильно люблю. Я не можу більше мовчати. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Коли у пустелі розквітають падісари

Ось і ще один виступ підійшов до кінця. Глядачі як завжди були щедрі на аплодисменти, однак, Нілу, яка завжди раділа кожній посмішці та кожному схвальному вигуку, нині була зовсім не рада. Останнім часом її мучило те, що вистави у театрі, які доводиться грати – ставали для неї дедалі заїждженими. З разу в раз, одне й […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Не дивись! Не дивись! Не дивись!

Не дивись! Не дивись! Не дивись! Не дивись на нього!FavoriteLoadingДодати до улюблених

Який ж малий цей час

Який ж малий цей час! Доки моє серце тріпоче від страху, Він вислизає із моїх пальців, І скоро я говоритиму про нього, як про свою найбільшу втрату.   Кожен силует, кожну усмішку і сльози, Я пам‘ятатиму кожну душу. Кожну річку, хмару й залиті по вінця сонцем простори.   Доки судилось мені тинятись з віршами по […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

мурашки течьо і дзьона: захлплююча оповідь

течьо був звичайнісінькою, жалкою сошкою в світі. лише трохи більшою, ніж пилинка. він був мурашкою. чорненьке тіло з кружечків, тоненькі лапки, оченята і мордочка з кусалкамі. він сам знав, який нікчемний, яке у нього жалюгідне життя і що якщо він помре ніхто навіть головою не поворухне. одного разу, з такими невеселими думками він йшов по […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Семірка пік

– Пам‘ятай, головне те, що відчуваєш ти. – Тато різко перервав тренування цією фразою. – Що ти маєш на увазі? – Батько змінився у виразі обличчя і встав у стійку. – Головне правило? – Я ще досі запитально дивилась на нього. – Борись – побориш. – Чоловік атакував, я відбивалась. Чому мій мозок вирішив, що […]FavoriteLoadingДодати до улюблених