Літо наповнило серця любов’ю
Когось розбило, а когось підняло
Багато спогадів приємних
І болю наповнило душу
Мозок думає, а серце відчуває
Відчуває жагу до пригод
І розчарування до насолод
– Андрій, ти впевнений, що ми можемо розказати всім про нас? Ти точно готовий?
– Валь, я тебе дуже сильно люблю. Я не можу більше мовчати. Мені складно все тримати в таємниці. Вони нащі друзі, вони нас зрозуміють.
– Точно?
– Я впевнений в цьому.
– Люблю тебе.
– І я.
Хлопці були разом вже пів року. Вони ретельно все приховували.
У Валіка була тяжка операція. Він не знав чи прокинеться після неї.
Перед операцією, коли Андрій був поруч, Валік розповів все. Розповів як давно любить. Як багато думає про нього. Як кожен раз чекає зустрічі… так і не дочекавшись відповіді. Після операції, Валік відкрив очі і побачив перед собою сплячого Андрія на стулі. Поряд букет квітів і свіжі фрукти. Андрій з закритими очима відчув, що Валік дивитися на нього і відкриваючи свої очі, сказав: «Я тут, я с тобою і завжди буду поруч. Я люблю тебе».
З тієї миті вони були не розлучні, закохані і солодкі.
– Дякую тобі, що ти зі мною. Я це дуже ціную.
– Я дякую тобі, що ти дозволив бути поруч. Я зроблю тебе щасливим незважаючи на всі незгоди.
За сніданком закохані хлопці обговорювали чи варто розповідати друзям про те що вони вже пів року разом. Хлопці вирішили зробити вечірку після зйомок де Валік запросить левів до дому і вони з Андрієм все розкажуть левам.
Після зйомок КД хлопці замовили доставку і по приїзду їх вже чекав кур’єр. Вони зайшли до квартири і почали вечірку. Валік дуже переживав з приводу, що скажуть друзі, яка буде їх реакція. Андрій це помітив і він був впевнений, що все пройде добре, вони все зрозуміють і не покинуть пару.
Отже, Андрій постукав виделкою по пляшці з пивом, для того, щоб зробити оголошення. На тонкий і дзвінкий звук Микола, Роман та Даша обернулися. Саме вони були дуже цінними друзями для хлопців і їхня підтримка є дуже важливою. Роман зробив музику тихіше, щоб було добре чути про що ж Валік та Андрій хочуть сказати які вийшли на центр вітальні.
Серце Валіка майже вилітало з грудей, Андрій взяв його за руку, щоб він трохи заспокоївся і це спантеличило левів. Валентину не можна хвилюватись, інакше знову буде потрібно провести безсонні ночі у лікарні.
– Ми хочемо вам дещо розказати, відкрити вам нашу таємницю – почав Андрій.
– Ми вже разом пів року, ми любимо один одного і хочемо бути разом назавжди – продовжив Валік.
Мовчання повисло у кімнаті, але раптом леви почали сміятись думаючи, що це просто жарт і раптом затихли бо не почули сміху від хлопців.
– Ви серйозно? Це не жарт? – запитав Микола який ніколи не міг би подумати, що друзі з якими він ну дуже довго знайомий будуть разом.
– Я клянусь своїм життям, що це не жарт. Ми хочемо бути сім’єю – відповів Андрій.
– Ну нехай вам Бог допомагає – сказав Роман який підійшов до хлопців для того, щоб привітати і обійняти – якщо прийме звичайно…
До обіймів приєдналась Даша з привітаннями. Лише Микола стояв і не рухався очікуючи, що це все ж таки жарт.
Вечірка далі продовжилася і тепер хлопці могли не скриватись і цілувати один одного, що було дуже не звичайно для них. Голосно лунала музика, розливався алкоголь і ехом віддавався сміх левів. Хто грав у твістер, а хто просто розмовляв з пляшкою у руці. Лише Микола стояв один на балконі спостерігаючи за зорями весь у своїх роздумах. Не зважаючи на те, що Микола був вже справжнім спортсменом і людиною яка за здорове харчування, він стояв з цигаркою. Гіркий смак цигарки обпікав губи Миколи. Він навіть не помітив як до нього приєднався Андрій який почав розмову.
– Як я радий, що ми нарешті розповіли вам про нас. Тепер ми можемо не ховатись.
Микола далі спостерігав над нічним Києвом наче досі був один.
– Ей, Зирянов?
Затянувшись в останнє, загасив бичок і випускаючи гіркий дим на Андрія сказав:
– Ти підла китайська х¥йня.
– По перше не китайська, а корейська і по друге якого біса?
– Ти ще питаєш? Він дивиться на тебе як на перше кохання, а ти їб€шся з Кубік. Ти козел!
– Ало, Микола, заспокійся. Ми разом з Валіком вирішили, що будемо прикриватись моїми типу відносинами з Дашею. Я люблю і хочу бути лише з Валіком.
– Серйозно?
– Так, Микола, наші відносини з Валіком це не жарт і в мене немає нічого з Кубік. Прокинся!
– Прокинся ти! Ти мене за ідіота тримаєш чи як? Немає нічого з Кубік це ваш $екс в офісі чи в ліфті? А може тоді у ванній на день народження Романа? Ой ні вибач, у номері під час туру? Коли ти начебто забув гроші за концертний зал і саме Даша поїхала з тобою. Я це так просто не залишу. Або ти все розповідаєш сам, або це зроблю я!
Андрій дивився на Миколу навіть не кліпаючи очима, його цигарка випала з рук прям на ногу. Прожигаючи шкарпетку, розпалена цигарка… але Андрій не відчував болю. Дивився і слухав, не міг знайти слів у своє виправдання. Взагалі чи можуть бути цьому виправдання?
– Я скажу, але потім…
– Коли?
– Я не знаю! Я просто хотів, щоб він знав, що його люблять. Що кохана людина чекає його одужання, щоб йому хотілось жити! Я просто хотів допомогти!
– Допомогти? Я любив тебе, а ти мене зрадив. Ти був зі мною через жалість, а я вірив у наше кохання. Я ніколи не любив когось так, як я люблю тебе – сказав Валентин. Він бачив як хлопці про щось сперечалися і вирішив підійти, він чув майже всю розмову: – Я тебе ненавиджу, Андрій Лузан.
Ці слова Валентина повторювалися у голові Лузана. Подих завмер, а очі не закривались. Це наче страшний сон, коли хочеш прокинутися, але не можеш.
З очей Валіка потекли сльози. Вони перетворювались на скло яке розбивалось при падінні на щоки. А серце обливалось кровью. Валік побіг до вхідних дверей, щоб вийти на вулицю. Андрій ось хотів піти за ним, але міцна рука Миколи затримала його.
– Не смій, не роби ще гірше.
Микола пішов за Валіком сам, але одразу до нього приєднався Роман. Вони знайшли Валіка біля під’їзда сидячого на мокрому асфальті після дощу.
Самотність Лузана тривала недовго. Ніжна жіноча рука лягла йому на спину притуляючись тілом.
– Андрій…
– Не зараз.
– Правда ти вчинив як тварина, але тобі було добре, про що жаліти якщо вже пізно?
– Я зробив йому боляче, йому не можна хвилюватися.
– Роман і Микола з ним, йому вже легше. А от мені дуже сумно, я хочу уваги.
– Ти зовсім дурна? Не зараз.
Даші було все одно, вона продовжувала гладити по спині Андрія. Її рука прослизнула під футболку, а її гарячі губи цілували його шию. Інша рука почала розстібати ремінь на штанах Андрія. Він обернувся до неї, схопив пляшку з пивом і випив залпом. Підняв її на руки наче хмаринку. Він міцно і сильно стискував її сідниці. Палкий та гарячий поцілунок вони подарували один одному. Він поніс її у спальню, у ту саму кімнату в якій кожен ранок прокидались Андрій і Валік, але Лузану було все одно. Він був жорсткий і нахальний. Даша навіть не могла нічого сказати, настільки він її тр@х@в. Вона тільки встигала кричати “ще” і стогнати на весь дім. Андрій тримав читкий ритм і коли вони вже закінчували кімната освітилась синьо червоним кольором… музику з вітальні перекрикував звук швидкої допомоги. Він не зміг… серце не змогло витримати цього болю і зради… Лише чути з вікна «Терміново у лікарню, у нас немає часу на помилку».
Коли він тр@х@в ту сучку, інший помирав від болю
Додати до улюблених