Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Прощальний поцілунок

Вона повернулась у кімнату. Через годину внизу почувся грюкіт дверей і голоси братів. Хізер сиділа на ліжку в позі лотоса, трохи зігнувши спину і подавшись вперед. Очі бігали по екрану ноутбука. Надворі вечоріло. У Су-Фолсі були справді гарні заходи сонця. Двері в кімнату дівчини прочинені, тому при появі в приміщенні Діна старі петлі не скрипіли, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Нічого не буде як раніше

Пов:Ненсі Нас 7 стояли на пагорбі і спостерігали початок кінця. Я стояла поряд з Джонатаном і я взяла його за руку для того, щоб відчути якійсь спокій. В той момент все життя здавалось втратило сенс, нічого не буде як раніше, якщо взагалі щось буде, в руці свого бойфренда я хотіла відчути хоча б натяк на […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Як і чому?

За вікном теплий літній день, зелені гілки дерев, які гойдає ранковий вітер витанцьовують тільки їм відомий танець. Сонячні промені осідають на шпалерах кімнати Стайлза і розсіюються по кімнаті сонячними-зайчиками вистрибуючи танець веселих діточок. Сонячний промінь пестить білосніжну шкіру покриту родимками на спині, яка визирає з під простирадла. Сьогодні субота можна спати до обіду. Усі студенти […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Запалі ключиці

Примітка: у цьому фанфіку Койо – старша сестра Чуї.FavoriteLoadingДодати до улюблених

Чужі слабкості

Серед шурхоту листя був чутний ледве помітний звук. Щось між завиванням та скигленням, з відчутним болем у собі. В думках Фушіґуро вже знав, але повірити не міг. Єдиним джерелом звуку міг бути сусід. Його товариш Ітадорі, його друг, той, що, наче сонце, і повинен був ним залишатися. Звісно, Меґумі знав, що з таким життям, як […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Цукор з мигдалю

В темних залах «Блек роуз» тихо, занадто тихо. Не чути звичного дзвону келихів, не відчувається легкого аромату вина, дорогих страв. Тіні напівпрозорим шовком вкривали підлогу й стіни. Тільки швидкі кроки одного з нещодавно найнятих офіціантів порушували тишу в цьому, сьогодні, зовсім неживому місці. Нехай кожен зі столиків заброньовано, тільки один з них ― той що […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Імпульс

Ваші бажання розбиватимуться об реальність життя, як хвилі об скелі маяка надії — але потім вони знову стануть єдиними, і зростатимуть доки не затоплять усе узбережжя © Марк Девольт   Нещодавно виросле листя дерев зривало від раптових поривів вітру. Вони змішувалися на землі зі старим осіннім листям, яке всю зиму намагався вкрити сніг, але по […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Освідчення

Заливаючись нищівним сміхом, вони незручно переставляли ноги по кімнаті і, намагаючись усім, що мали, втриматися в рівновазі. Міліса здалася першою і, не витримавши натиску реготу, розгублено впала. A потім потягла і Янесу, у чиїх легких досі стрімко кінчалося повітря. Наче гармошкою, що накладається один на одного, їх повалило на ліжко, брязкаючи залізними пружинами. Але вони […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

I. Конюх-бусурмен

На високому кам’янистому пагорбі стояв худорлявий середнього зросту чоловік. Погляд його великих брунатних очей був спрямований вниз на засніжену галявину. Там вигравали довгими гривами гнідий та вороний коні, витоптуючи копитами все ще зеленаву травицю, що де-не-де проглядала крізь пухнасту білу ковдру. – Ось, яка вона, зима на Вкраїні, – роздумував чоловік, щільніше загорнувшись у сіру […]FavoriteLoadingДодати до улюблених