Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Впасти

У цій главі є детальне зображення насилля, мушу вас застережити перед читанням і двічі подумати про ваше ментальне здоров’я!  У цьому розділі авториня цитує поєму “Howl” (Лемет)  від Алена Ґінзберґа у перекладі Ігоря Ботнарука   Акт перший, де наляканий чоловік біжить від втілення Жаху   Чоловік відчуває, як за його спиною повстає велика постать Жаху, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Має

Торд більш за все хоче забутися в знеболюючих, а по суті опіум, що так люб’язно прописали йому лікарі,   нікотині та алкоголі, проте він мусить знов і знов відкривати свої очі, та згадувати, переживати на собі відбиток подій, які травмують неначе більше, ніж брудні чоловічі руки на роті й голих сідницях. Більше ніж ультразвуковий писк в […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Стіна

Фанфік де Торд повернувся до друзів у дім, з альтернативним АУ, де після провалення місії з роботом, його звільняють з посади головнокомандувача червоної армії Його мрія зруйнована і він повернувся назад, до людини, яка його колись кохала. Що він мусить робити? 18+! В роботі присутні сцени екстремального насилля. На свій страх та ризик ! Стіна. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Днюхі для Вірюхі

Книга 1 «Чого ми варті?»   Осінь.  01.09.2018р. Деякий час до криків. Покинута лікарня стояла серед лісової поляни. Нічна атмосфера, холодний вітерець, симпозіум цвіркунів-   все це прикрашало цю величну і самотню будівлю, добавляляючи моторошності, наче підливало фарб в темну картину ночі. Здалеку почувся хрускіт сухих гілок дерев, та шелест листячка, яке попадало на землю. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

You’re Welcom

Книга 1 «Чого ми варті?»   Осінь. 03.09.2018р Осінь, така загадкова, така чудова. Вона заставляє задуматись над життям, над оточенням. Багато хто думає, що ця пора депрессії. Воно й не дивно, бо навіть, здається, що й сама пора року в депресії. Оголені дерева стоять вряд, ніби виклавши дорогу, в кінці якої стояла нікому не потрібна, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

chapter 1

Почніть писати…FavoriteLoadingДодати до улюблених

Після

Це були не останні Голодні ігри. Багато дітей загинуло, через мовчання дорослих, які колись змирились зі своїм несправедливим існуванням. Проте з кожною новою смертю у суспільстві змінювалися настрої та поширювалось незадоволення. І незадоволених ставало дедалі більше. Багато років пройшло після моєї смерті, щоб ця кривава традиція нарешті скінчилась. І я бачила цей момент. Згори я […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Переможець має бути лише один

– Ти чуєш це? – тихо запитує він. – Замовкни, – шикаю я. У кутку досі слабо світяться пластини. Я мовчки вказую на них дванадцятому і він похапцем закидає їх камінням. Одразу ж стає темно та холодно. Ми сидимо не рухаючись. Я прислухаюсь до кроків. До нас прямує троє трибутів. Це не добре. Нам не […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Дванадцятий

Переді мною наш старенький похилений будинок. Навколо тихо і мій голос розходиться луною по пустих кімнатах. Я гукаю мати, та ніхто не відповідає. Повільно спиняюся біля дверей у кімнату де жив брат. Його загибель на іграх все змінила для мене. Я міркую, чи все в його кімнаті так само? Розкидані інструменти, затерта книжка, брудний кашкет. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Або ти або тебе

Темрява була пустою. Чорна пустка посеред небуття. Так мені здалося – абсолютне ніщо. І це було дивно, бо я гадала що померла, але все ще відчувала себе. І згодом я відчула якийсь поштовх. Щось намагалося достукатись до мене, відшукати серед темряви і витягнути з неї. Мене наче хтось потягнув за руку і я вмить розплющую […]FavoriteLoadingДодати до улюблених