267 Results with the "Міфічні істоти" tag
Визначення: Значну увагу у розповіді приділено міфічним істотам - надприродна тварина / рослина, нерідко гібрид, іноді антропоморфна (наприклад, сирени), існування якої не доведено або не можна довести, і описана як у міфологічних чи фольклорних джерелах, так і в деяких історичних документах аж до сучасної доби.
-
Розділ
Глава 12. Замовлення
Лист, написаний на друкарській машинці – подібний стиль, на думку Естер, не личив початку двадцять першого століття. Дорогий папір і незмінний займенник «ми» вказував на явну манію величі автора, а останнє речення – на безвихідь, про яку той, хто написав листа, точно знав. «Ми…-
138.6 K • Ongoing
-
-
Розділ
Глава 54. Про відвертість
«Вставай. Віддихаєшся – станемо ще раз», – Вікторія подала руку братові. Сандро, ледве втримавшись на ногах, відійшов до стіни й сповз по ній униз. Його витримка помалу ставала трохи кращою за геть ніяку. Він вже міг вистояти якийсь час у поєдинку зі шпагами – тут подумки…-
138.6 K • Ongoing
-
-
Розділ
Зустріч
Уже не вперше Зеленоока бачить парубка, що приходить углиб Лісу на тренування. Спочатку він здавався їй дивним і ворожим. Настільки, що хотілось прямо тут розірвати його на шматки й поласувати ще теплою печінкою. Та, не маючи компанії, її часто цікавило життя звичайного люду. Тож…-
3.2 K • Ongoing
-
-
Розділ
5
Написано для Зимового фікрайтерського з'їзду. Ханма курив коло входу. Осінній вітер розкуйовдив його зачесане волосся. Дим від цигарки набував химерних обрисів і линув ген у небо. Юзуру поморщилася. Їй відверто не подобався цигарковий дим, хоч для тіньових істот куріння не було…-
15.0 K • Ongoing
-
-
Розділ
Частина 14
Звалююсь з дерева в обіймах вендиго. Боляче б'юсь спиною об тверду землю і ледве встигаю ухилитись від лапи монстра. Він гарчить і пробує прокусити мені шию, але я примудряюсь спихнути його з себе та відповзти на пристойну відстань. Вогнемет, який застряг десь в гілках, валиться…-
77,8 K • Completed
-
-
Розділ
Пахощі літнього вечора
Тут високо в горах вода здається неймовірно холодною навіть улітку, особливо у цьому дивному місці, що завмерло посеред безкраїх лісів. Торкання крижаної товщі змушувало розпашілу липневою спекою шкіру Техьона покритися сиротами, а тіло дрібненько затремтіти. Самотнє озеро…-
18.5 K • Ongoing
-
-
Розділ
Розділ
– Лука? Лука! Прокидайся. – шепіт майже в саме вухо. Чи він змусив мене прокинутися, чи ні, але розплющую очі і бачу не звичну стелю, а небо. Небо! Хмари, блакить. Я на вулиці! – Що за… – вихопилось від розгубленості. Встаю, оглядаюся, і на цій просторій поляні поруч лише мама, яка…-
43.0 K • Ongoing
-
- Попередній 1 … 17 18 19 … 27 Далі