Хтось з картини

Восени 2014 року я переїхала з села в невелике місто. У спадщину від бабусі Ніни я отримала багатокімнатну квартиру та дачу в Підгірцях. Мені там все подобалося. В моїй кімнаті навпроти письмового столу стіна була гола і мене це страшенно дратувало. Я вирішила поїхати в найближчий магазин меблів й купити дзеркало.

Наступного дня я поїхала вибирати дзеркало і випадково помітила ринок, де люди продавали різні речі. Хто книги, хто якісь іграшки чи канцтовари. Далі я помітила жіночку, яка продавала картину. Мені сподобалася ця картина. На ній була зображена дівчина у повний ріст. Рамка цієї картини була схожа на ту, що я бачила у Крехівському музеї. Пам’ятаю, що тій картині було більше 100 років, а значить і цій приблизно стільки ж. Я думала, що грошей на цю картину мені не вистачить. Антикваріат, велике полотно, дорога рама, та ця картина буквально зачаровувала мене. Я все таки спитала жіночку, скільки коштує ця картина. Мене приємно вразило, що коштувала всього лише 3000 гривень. Спочатку це здалося мені дивним, та потім зрозуміла, чого така низька ціна.

Я приїхала додому і повісила картину навпроти столу. Далі я весь вечір дивилася фільми та серіали і пішла спати. Але посеред ночі я прокинулася через дивний шепіт і скрип. Я відчувала, наче хтось в моїй кімнаті є. Після цього я пролежала у темряві пару хвилин і побачила, наче картина заворушилася. Я підійшла до вікна і відхилила штори. Місячне світло освітило кімнату. Обернувшись, я застигла від страху. З картини стирчали руки і голова. Замість красивої дівчини з картини вилазило щось страшне. А замість білосніжної шкіри була лише гнила плоть. Я не бачила цього ні в одному фільмі жахів. На деяких пальцях були зламані і відірвані нігті, наче воно шкребло крізь картину. Я застигла приблизно на 20 секунд. Та потім отямившись, швидко вдяглася, вибігла в коридор та, надівши куртку та кросівки, чкурнула на вулицю.

Сівши на лавку, я не могла відірвати погляд від свого вікна. Я готова була поклястися, що бачила у вікні темний силует. Заспокоїлась я лише тоді, коли розвиднілося. Коли сонце освітило мою кімнату, я вирішила повернутися в квартиру. Коли я зайшла в свою кімнату, то побачила, що зображення набуло свого початкового виду. Оцінивши ситуацію, я вирішила викинути картину, щоб хтось її підібрав. Та потім вирішила її спалити. Я винесла картину на задній двір, залила бензином і підпалила. Я стояла та дивилася, як вона горить. Я пішла тоді, коли переконалася, що вона знищена повністю.

Минуло кілька місяців і все повернулося в звичне русло. Пару разів ходила до психолога, та нерви у мене міцні. Єдине, що нагадувало цю страшну ніч – це сиве волосся. І одного разу після роботи увечері я дивилася телевізор і побачила в кримінальних новинах, що знайшли труп чоловіка, який був задушений у своїй квартирі. Вікна та замки були закриті. Поліція не могла пояснити, що ж там сталося. Коли показали сюжет квартири, я знову вжахнулася. На стіні висіла та сама картина, яку я спалила. Єдине, що відрізнялося – це страшна усмішка цієї дівчини.