Русалка чи вампір

У липні 2022 ми з Софією схотіли поворожити та викликати русалку. Ми хотіли загадати в неї бажання: бути красивими і щоб за нами бігали хлопці.

Та те, що було далі, змусило мене більше ніколи не викликати душі померлих та русалок.

Ми вилізли через вікно, бо бабуся завжди замикала хату на ніч і в любий момент могла почути любий шорох.

Ми пішли в кінець села. Там було дуже гарне озеро, яке зачаровувало своєю красою. Там були всі необхідні умови, щоб провести обряд.

Що було на озері – і страшно згадати. Ми провели обряд і думали, що нічого не буде. Ми чекали 10-15 хвилин, але нечисть не з’являлася. Ми вже хотіли йти додому. Ми вже гасили свічки, як раптом побачили великі хвилі, які робила якась рибина під водою.

Ми відійшли недалеко. І тут з озера вилізла нечисть. Воно почало видавати такий звук, що аж вуха зав’янули. Це було неможливо слухати.

Ми почали робити кроки назад. Але воно пішло за нами. Ми побігли і воно побігло за нами. Воно бігло за нами все швидше і швидше і здавало ще бридкіші звуки.

Ми добігли до Софійчиного будинку, бо до мого було далеко. Ми залізли через вікно, а далі шубовснули під ковдру. Ми чули, як ця нечисть ходила по вікнах і казала хриплим голосом:

– Якщо ви мене викликали, то виконайте всі умови обряду.

Не було ніяких умов, окрім того, що треба принести свічки на озеро і сказати: “Русалка, прийди. Мої бажання здійсни”. Та вона бурмотіла, що хоче принести чиюсь душу.

Ми зробили все, як цього вимагали умови. Вона ричала, що поки ми не принесемо душу, то вона не відстане. Коли ми це почули, у нас аж волосся дибки стало. Нам було страшно, адже невідомо, що ця русалка могла зробити. Вона в любий момент могла до нас залізти. Кожен шорох, який ми чули, здавався дуже голосним.

Ми боялися сказати бабусі і мамі. Вони завжди нас повчали, що не можна робити обряди і викликати духів, бо це є погана прикмета.

Ми не могли заснути всю ніч, бо чули за вікном скрипи і шипіння. А коли вранці ми встали, то її вже не було. Та добре, що ми встигли втекти.