Безликий №7

Поліція наближалася. Цікаво, як справи в екзикутора? Треба тікати. Стоп. А що робити з тілом? Якось не подумав про це, коли вбив Пухлиноокого. Наче відповідь на мої слова, тіло посередника почало розкладатися, гнити, в доволі швидкому темпі. Через півхвилини, від тіла не було й сліду, як і від голови. То і Пухлиноокий так розчинився. Це дійсно проблема, вбивати посередників в людних місцях. Мої роздуми перервали сирени авто, які вже приїхали до ангару. Я поспішив втекти через одне з вікон на даху.

-Там хтось є!

Цього не вистачало. Але, думаю, я з легкістю втечу. Гелікоптера не було. Дякувати Богу. Цікаво, наскільки лицемірно з мого боку йому дякувати? Я швидко виліз на дах сусіднього будинку і почав шукати екзикутора.

*БААХ*

Вибух? Я одразу знайшов, де він стався. Може павучиха розійшлася? Якщо так, треба витягувати нового знайомого, поки поліція не добралася й туди. Я вже стояв в провулку, звідки йшов пил.

—ТА ЗДОХНИ ТИ ВЖЕ!— несамовито верещала посередниця. Вона замахувалася своєю рукою, хотіла зробити випад. З пилу вискочила постать в чорному. Екзикутор. На ньому було декілька подряпин і синців. Павучиха завдавала точні удари, мов списом, які вдало відбивав мечник. Допомогти йому? Може й треба, але він казав, що з цією жінкою у нього старі рахунки. Не буду втручатися в особисту справу. Полізу, вже коли треба буде тікати.

Павуче тіло з першого погляду здавалося неповортким, але ця посередниця була доволі спритною. Навіть створювала задніми лапами на ходу павутиння, з якого плела тонкі, але, скоріше за все, міцні нитки. Я бачив, як милькали відблиски світла над головою екзикутора. Залишки павутини висіли на стінах.

*ВІУ ВІУ*

Уже? Оперативно. Треба закргулятися. Дам тобі ще трохи часу. Павучиха знову занесла свою руку, екзикутор же ж заховав одну руку за спину, та одразу ж вийняв її назад зі скляною пляшечкою. Тією самою, якими він розкидався. Він підкинув її на рівень удару супротивниці і та розбила її. Рідина оповила її руку.

—Ааагх!

Вона заплющила око. Мить. І її голова вже була окремо від тіла. Молодчина. Голова впала, а він стояв і дивився, як опонентка розчиняється.

—Агов!— він обернувся.—Тут поліція скоро буде. Нам треба тікати.

—Твоя правда.

Заховавши шаблю в пахви, він заліз до мене на дах і ми втекли звідти.

—Що то вибухнуло?

—Арахна здатна створювати бомби. По суті, це яйця, які можуть вибухати. Вона створює їх в нижній частині тіла і може залишати там, як я припускаю, в якійсь рідині, чи на кшталт цього, аби вони не вибухунули в ній, а потім, відкласти усі разом. Так вона зробила під час нашої минулої сутички. Це застало мене зненацька і вона втекла.

—Зрозумів.

Ми зупинилися на одній з будівель подалі від місця подій і стрибнули в провулок.

—Чому ти врятував мене?

—По-перше, я був би у невигідній позиції, як би бився проти тих двох самотужки, тому об’єднатися було кращим рішенням. А по-друге, ти мене зацікавив.

—І чим саме?

—Тим, що ти полюєш на інших посередників. Я чув вашу розмову. Жоден демон не послав би посередника з цією метою, інакше, ризикував би власним життям. Тож скажи, хто твій покровитель?

Сказати йому? Він же хороший? Він міг вбити мене купу разів до цього, як мінімум не рятувати від тих двох.

—Управитель. Посадовець Пекла.

—Он як. Вищий демон. Це все пояснює. Нижчі демони й справді вкрай знахабніли. Нові посередники з’являються ледь не щотижня. Ми не встигаємо їх вбивати. То це дійшло до верхівки. Що ж, чудово. Мати такого союзника дуже корисно.

—То ти визнаєш мене як союзника? А що скажуть твої колеги?

—Я з ними поговорю. Не всі, звісно, будуть згодні, але я розберуся.

—Слухай, а як тебе звати?

—Позивний “Люлька”,— він демонстративно дістав люльку, забив її травами, підпалив і закурив.— А як мені тебе називати?

Хороше питання. Я не пам’ятаю свого імені. Теж вигадати щось на кшталт позивного? Червоний? Не подобається. Я провів пальцями по підборіддю. Моє обличчя.

—Безликий.

—Будемо знайомі,— Люлька простягнув мені руку. Я потис її.

—Люлька, розкажи мені про екзикуторів, будь ласка.

—Екзикутори — це солдати церкви. На кожну велику церкву припадає від 10 до 15 екзикуторів. Щоб стати екзикутором, треба пройти спеціальний курс тренувань довжиною в два з половиною роки. Потрапити туди можна лиш з 18 років. Тренування включають в себе як і фізичну підготовку, так і навички володіння зброєю, розвиток стратегічних і тактичних навичок, навичок роботи в команді. Протягом курсу ми проводимо ритуал освячення. Нас поливають святою водою, аби зробити наші тіла сильнішими, а ще це дозволяє нам бачити ваше справжнє єство одразу. Ми також орудуємо освяченою зброєю і носимо пляшки зі святою водою. Саме вона спричиняє вам опіки і заважає зціленню.

—Зрозумів.

—Серед екзикуторів найбільшою популярністю користуються мечі. Менш поширеними є сокири й списи. Тупою зброєю не користується ніхто. Ми також маємо невеликі арбалети або луки, для заподіяння шкоди здалеку, і невеликі ножі з тією ж метою. Вогнепальною зброєю не користуємося, аби не зчиняти великого галасу. І без неї вдається. Одяг наш теж освячений і міцніше звичайного. Це все, що тобі необхідно знати.

—Дякую за інформацію. І слухай, хіба куріння не вважається гріхом?

—Взагалі так, але я палю не тютюн, це суміш лікувальних трав, які не шкодять здоров’ю і я не залежний. Я курю тільки після битви. Церкві це звісно не подобається, але мені сходить з рук.

—Зрозумів.

—Що ж, сподіваюся, колись ще попрацюємо. Я піду, треба надати звіт.

—Добре. Був радий співпрацювати. Дякую за порятунок.

—Завжди будь ласка.

Ми знову потиснули руки, він докурив люльку і пішов.

—Управителю, я вбив ще одного посередника, а ще подружився з екзикутором.

—Ти що?…

Я все йому розказав. Здивуванню посадовця не було межі. Хотів би я побачити його обличчя. Чи відірвався він від своїх паперів почувши все це?

—Ти мене щиро здивував. Подумати тільки, стати союзником екзикуторів.

—Ну, одного екзикутора. Він сказав, що поговорить з колегами.

—Все одно, це дивовижно. Тепер до справи. Ти кажеш, що ці троє посередників мали одного покровителя.

—Так вони мені сказали.

—Він це просто так не залишить. Демони, в середньому, мають 2-3 посередника, тож я впевнений, ти вбив його всіх. Він може прийти по тебе особисто.

—Як це?

—Демони можуть заволодіти людським тіло. Зробити людину одержимою. Демон вливає всю свою демонічну енергію, або більшу її частину,  в людське тіло і переносить в нього душу. Одержимі набагато сильніше за посередників. Але є нюанс. Тіло демона залишається в Пеклі беззахиним і якщо напасти на нього в цей момент, він не зробить нічого.

—Цікаво.

—Твої наступні інструкції такі. Протриматися проти одержимого якомога довше, поки я не вичислю хто це і не вб’ю його.

—Ти відірвешся від паперів?

—Пошлю довірену особу це зробити.

—Зрозумів.

—Якщо виживеш, я зроблю тебе сильнішим.

—А це звучить добре.

—Кінець зв’язку.

Оооох. Чую, легко мені не буде. Треба зробити все можливе, аби підготуватися.