9435 Results in the "Фанфік" category
-
Chapter
Розділ другий
Більшу частину дню я пролежала на ліжку, пишучи якусь фігню у своєму щоденнику, або гортаючи стрічку в інсті. Десь в п'ятій годині, я вирішила одягнутися, зробити мейк і вкласти своє волосся. Вбрання обрати було дуже легко. Я одягнула білу до колін сукню з пишними рукавами біля…-
1,6 K • Ongoing
-
-
Chapter
розділ другий
Драко прийшов до тями біля столу, знову не відразу зрозумівши, де знаходиться, і подумав тільки: «Та пішло воно все». Пішло воно все до чорта лисого. Часоворот засвітився трохи яскравіше, наче погоджуючись. При одному погляді на нього Драко ставало неприємно, тому він…-
10,5 K • Ongoing
-
-
Chapter
Розділ другий
От якби я народився дівчинкою, я б знав, як краще облаштувати ляльковий будиночок. Але Люпину не пощастило – я народився хлопцем, ляльками не бавився, і навіть хом’яка у мене в дитинстві не було. Я вмію доглядати хіба за гусінню, і то недовго – її слід додавати в зілля від прищів…-
47,9 K • Ongoing
-
-
Chapter
Розділ другий
Дощ тієї ночі був таким сильним, ніби небо намагалось втопити весь палац. Я стояла біля його дверей, поки грім розривав тишу над дахами, і ненавиділа себе за те, що знову прийшла. Але ще більше — за те, що знала: він чекав. Двері відчинились раніше, ніж я встигла…-
108 • Ongoing
-
-
Chapter
Розділ ДЕСЯТИЙ. Гідратація.
У моєму готельному номері в Будапешті кондиціонер гудів так, ніби готувався до зльоту, але лише ганяв по кімнаті тепле повітря. Я стояв у тісній ванній кімнаті, спираючись руками на край раковини, і дивився на своє відображення. Я щойно вмився своїм звичним гелем із саліциловою…-
47,6 K • Completed
-
-
Chapter
Розділ десятий
Ми роз’їжджаємося з Гоґвортсу на літо. Мінерва, зібравши з усіх нас паперову данину, ще вчора відбула до своїх шотландських родичів; мадам Гуч тиждень тому відправилась до Франції, на Чемпіонат Європи з квіддичу (цього року до фінальної стадії чемпіонату пройшло одразу три…-
47,9 K • Ongoing
-
-
Chapter
Розділ дев’ятий
Біс його зна, скільки ми так сидимо. Нарешті, остання хвиля тремору пробирає його з голови до ніг і згасає. Він судомно зітхає і підіймає голову. Очі в нього абсолютно ясні. І, як завжди, винуваті. - Відпустило? – хрипко запитую я, відсмикуючи руку. – Істерик нещасний… Він киває…-
47,9 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 207 208 209 … 946 Next
