Розділ 6.

Я лежала та не рухалась. Тупий біль внизу живота нагадував мені про те, що щойно сталося. Діо лежав поруч, бавлячись з пасмом мого світлого волосся. Я чула його спокійне рівне дихання.

— Подивися на мене. – сказав він та взяв мене за підборіддя, піднімаючи мою голову.

Наші погляди зустрілися. В його очах був спокій, наче нічого тільки що не сталося.

— Тепер ти моя. Ніхто інший не посміє торкнутися тебе. – він провів по моїй ніжній шкірі нігтем, залишаючи болісний слід.

Мене лякала його неоднозначність. Щось змінилося в ньому з часів нашої першої «зустрічі». Він більше не був настільки жорстким до мене. Дарував мені насолоду. Діо відсунувся від мене та ліг, закинувши руки за голову.

— Розкажи мені, як я тут опинилася? – вставши на руки та подивившись в його сторону, сказала я. Я вже не боялася Діо так сильно.

Він подивився на мене своїм холодним поглядом.

— Я почув про тебе незадовго до того, як ти тут опинилася. Я люблю красивих жінок, які мають волю, яку я можу зламати. Ти кидаєш мені виклик тим, що досі думаєш, що маєш право допитувати мене. – з тихим подихом сказав Діо.

Я привстала та вперлася руками в його груди. Відчула сильні та гарячі руки на своїй талії. Діо посміхнувся, демонструючи свої ікла.

— Я вважаю, що маю право знати. Все таки не просто так я досі жива.

— Ти жива, бо стала моєю улюбленою іграшкою, не більше. Поки що, я не хочу тебе вбивати.

Я розуміла, що не була для нього особистістю. Він ставився до мене як до речі. Я стала відчувати, як сон находить на мене. Закривши очі, я лягла на його груди, слухаючи спокійне дихання Діо.

                                  ***

Прокинувшись, я була досі в його ліжку. Моє тіло огортала тепла ковдра. Він накрив мене, коли я заснула? Я згадувала нашу розмову. Ох чорт, він так і не відповів мені! Я різко встала, хотіла почати розносити кімнату, але мій погляд був прикутий до тарілки з їжею на тумбі біля ліжка. Пюре та курячі наггетси. Ще з дитинства, то була моя улюблена їжа, памʼятаю як батько готував мені це та я з задоволенням їла.

Обережно я взяла тарілку. Як вона тут опинилася? Ще і з тим, що я люблю більше за все на світі. Мій шлунок дав про себе знати. Я вже давно не отримувала нормальну їжу. Я взяла один наггетс та поклала його до рота.

Стоп, а раптом воно отруєне? Ні. Якщо би мене хотіли вбити, то це зробили би ще давно. Хоча я не знаю, хто приніс мені їжу, мені було байдуже. Я з великим задоволенням їла цю просту, але таку рідну мені страву. Я згадувала батька, його теплі руки та посмішку, яку огортали зморшки. Сльози навернулися мені на очі. Ох, тату, сподіваюсь, ти не даси мені померти тут.