Розділ 2.

Цей чоловік тягнув мене за волосся по підлозі. Я кричала та звивалася. Нехай я навіть залишуся без жодної волосини на голові, але не помру тут. Я почула як він відкрив двері. Чоловік кинув мене на підлогу нової кімнати. Я різко підвелася на ноги, в пошуках виходу. Я була готова хоч у вікно стрибнути, тільки би не залишатися тут.

Він повільно підійшов. Тепер я могла роздивитися його краще. Цей чоловік мав надзвичайно, не по людськи, дивовижну статуру. І нехай я ненавиділа його всім серцем, я не могла не відмітити його краси. Він був одягнений в чорну кофту без рукавів, яка щільно облягала його великі мʼязи. Нижче, я помітила штани, які так само щільно облягали його. Чоловік взяв мене за голову.

— Ставай на коліна. –владно промовив він. У його голосі була розвага, але і нотки влади також спостерігалися. Він ставився до мене, як до прислуги.

Я продовжила стояти на місці. Відчувши тиск його сильної руки, мої ноги почали мене підводити. Я схопилася за його руку, опираючись.

— Ти мене не почула, жінок? Ставай на коліна! –в його голосі тепер було більше роздратування.

Я тримала його руку, але не змогла впоратися з тиском, все ж таки я стала на коліна.

Чоловік відпустив мене, та я побачила як він почав розстібати штани. Що він хоче зробити зі мною? Невже зґвалтує? Як я взагалі опинилася в такий ситуації? Я була звичайною жінкою, чому саме я потрапила в таку дупу.

Я ковтнула та, за цей короткий проміжок моїх роздумів, він достав свого прутня.

Я не могла не відмітити його розмірів. Він був великий, не по людськи великий. Піднявши очі, я помітила що він дивиться на мене. Я відчула тонкий аромат якихось трав та хвої.

Він взяв свій член у руку та вдарив ним мені по обличчю. Я намагалася відсторонитися, але він в ту ж секунду схопив мене за потилиці, тим самим кажучі, що я зараз повністю в його владі.

Без слів від підсунувся ближче та його оксамитова голівка торкнулася моїх губ. Я скривилася та різко хитнула головою.

— Гидота. –несвідомо промовила я.

Я відчула удар на своїй щоці. Він вдарив мене.

— Ти маєш бути вдячна, що мій член доторкнувся до твоїх брудних губ. А тепер смокчи, поки я не розтрощив твою голівоньку на друзки.

У цей момент я зрозуміла, сперечатися марно. Він від мене не відчепитися, але якщо я зроблю те, що він просить, то, принаймні, я залишуся жива.

Я розтулила губи. Від виду його прутня рот в момент наповнився слиною. Я наблизилась та взяла в рот його голівку. Вона була солонувата на смак. Я почала повільно смоктати її, досліджувати її язиком.

Я смоктала прутень повільно, але, вочевидь, він хотів більшого. Узявши мене за потилицю чоловік штовхнув член у всю довжину, заповнюючи мій рот. Я вчепилася в його ноги нігтями. По щоках полилися сльози. Він торкнувся самої задньої стінки мого горла. Вперше в житті я проклинала те, що у мене немає блювотного рефлексу.

Він почав інтенсивно рухатись, торкаючись мого горла. Я застогнала, від чого його рухи стали ще жорстокішими. Я побачила, як він відкинув голову назад та почула ледь тихі стогони. Він трахав мій рот, сльози так і котилися з моїх очей. Я була на межі. Хотілося просто померти.

З останнім поштовхом він кінчив глибоко в мій рот. Після цього відсторонився та кинув моє волосся.

Я впала на руки та почала кашляти. Сперма виливалася з мого рота.

— На перший раз я тебе пробачаю. –хриплим голосом сказав він. – Але наступного разу ти ковтнеш усе, що я тобі подарував, жінко.

Я не могла рухатись. У ту мить, я впала на бік.

— Мері, ти була не погана, змогла мене розважити. –із цими словами, я почула кроки, які віддалялися від мене.

Він знає моє імʼя? Звідки? Але у мене не було сил про це думати. Голова і тіло досі боліли, але тепер я почувалася ще і морально приниженою.

Я закрила важкі повіки. У ту ж секунду, я поринула у забуття, подалі від цього пекла.

***

Коли я відкрила очі, відчувала холод плитки та своєму тілі. Я побачила його. Він сидів, не дивлячись в мою сторону. Зараз я могла роздивитися його у всій красі. У нього було дуже витончене обличчя, гарне густе волосся, аристократичні риси. Він сидів зі спокійним виразом обличчя, наче його нічого не турбувало. Я піднялася на руки. Коли я поглянула по сторонам, у мене сироти пробігали шкірою. Біля мене, в декількох метрах, сиділи жінки, практично повністю оголені. Як він може бути такий спокійний? Хоча для такого монстра, це, напевно, звичайна сцена. Жінки були в різних позах. Хтось лежав без сил, хтось примудрявся сидіти. Вони всі були в кайданах. Кайдани на руках, на шиї. Я відчула нудоту та взялася за своє горло. Я заклякла, коли виявила і на своїй шиї кайданки. Їх холод обпік мені пальці.

Я почула, як відкриваються двері. Якійсь чоловік зайшов у цю велику кімнату, яка була слабко освітлена полумʼям.

— Пане Діо, ми виявили… –далі я не слухала. Ах значить Діо. Тепер, принаймі, я знаю імʼя свого викрадача та кривдника.

Я поворухнулася та кайдани видали мерзенний металевий звук, який порізав мені вуха та віддався луною по залі.

Двоє пар очей вструмилися поглядом в мене. Я вдала вигляд, що мертва, але забула впасти.

— Йди звідси. – почувся металевий голос Діо. Я подивилася на нього та наші погляди зустрілися.

Невідомий чоловік швидко позадкував та вийшов з кімнати. Діо продовжував дивитися на мене та, як тільки двері зачинилися, він зі спокійним виглядом встав та почав наближатися.

З його погляду я зрозуміла, що він мене просто так не відпустить. У цей момент, у моїй душі луснула надія. Увесь цей час вона ще примарно квітла десь всередині.

— Ти знову прокинулася. – його голос оксамитом лоскотав мені слух. – Мері, невже ти думаєш, що тобі дозволено ось так падати без свідомості?

Я знову відчула його важку долоню на своєму волоссі. Він притягнув мене до себе майже впритул. Гаряче дихання Діо обпікало мені обличчя. Я знову відчула запах трав та хвої. Я затремтіла, але намагалася приховати це відчуття. Я не дозволю йому принизити мене ще більше, якщо у мене немає звідси виходу.

У його спокійних карих очах я прочитала владу. Владу наді мною. Я не була людиною для нього. Просто здобич. Тваринка.

— Мене будуть шукати! –крикнула я. – Не думай, що це тобі минеться без наслідків.

— Цікаво. –він тихо розсміявся. –Ти досі вважаєш, що у тебе є воля.

Він відпустив мене та підвівся. Діо стояв рівно, наче статуя, та дивився на мене зверху вниз з хижим оскалом.

— Тепер ти маєш спокутувати свою провину. –в його голосі був спокій, який не залишав право заперечувати.

Діо відчепив мої кайдани від підлоги і так само, як і в перший раз, потягнув за собою по підлозі.