Розділ 5

Вона не відповіла на дзвінок.
Через годину Алан знову набирає її номер. На тому кінці почувся голос, і говорив він пошепки:
– Алло.
– Віві? – спитав чоловік.
– Так, це я, – пошепки відповіла вона.
– Це Алан, нам треба поговорити.
Пауза.
– В-вибач, я зараз не можу, я на роботі. Пізніше, після восьмої години, добре?
– Добре, я наберу о пів на дев’яту.
Прекрасно.
І що ж це виходить? Спочатку вона не могла до нього додзвонитися, тепер він почувається так, наче бігає за нею. Здоровий глузд душили його статус та гордість. В чому проблема? Ні в чому. Вона не може розмовляти зараз, вона на роботі. Робота вочевидь така, де ти не сам собі хазяїн, й їжаку зрозуміло. Так у чому проблема? Ні в чому. Ось і добре. Це змусило Алана трохи опуститися на землю та збагнути, що не всі підвласне його бажанням.
Ровно о восьмій тридцять він знов набирає номер Віві. Вона одразу бере слухавку.
– Так?
– Нам треба побалакати. Я заїду по тебе. Де ти зараз?

Через годину вони вже сиділу на кухні у нього вдома. Він би обрав ресторан, але не у компанії Віві. Алан замовив їжу, і поки вони чекали, з цікавістю розглядав дівчину. Так, Том повністю її копія.
– Я знаю, ви з Томом потоваришували, – вона ледве посміхнулася.
– Мене цікавить лише одне, – почав Алан, – те, що ти сказала, коли прийшла до мене вперше.
– Я так і зрозуміла, – тихо відповіла Віві. – Мені немає чого додати.
Павза.
– Так, я завагітніла після… – вона зніяковіла, опустила очі, вдихнула повітря, – після ночі з тобою. В мене не було нікого ні до, ні після цього, тому я впевнена.
– Ось як воно, – видихнув Алан. – Це легко перевірити. Але, як я пам’ятаю, ти щось згадувала про те, що не п’єш, і один келих вклав тебе зі мною. Чи є вирогідність, що до мене або після вже були подібні ситуації?
– Ні, не було нічого подібного, – вона подивилася йому у вічі. – Я… , – вона зітхнула, в очах біль та відчай, але голос набрав сили, – до чого все це? Якщо ти мені не віриш, я не наполягаю. Я вижила, сама, з немовлям на руках та пустим гаманцем, я виростила його і більше мені допомога не потрібна. Мій син не пропаде, і в цьому я впевнена. Він не знає ,хто його батько. А якщо й захоче дізнатися, то навряд в нього це вийде. Тобі не треба хвилюватися. Ми з ним удвох, і більше нікого в нас нема. Коли я, вагітна, прийшла до своєї родини, вони вигнали мене. І ми не спілкувалися до того моменту, поки вони не побачили Тому в кіно, тому що він моя копія. Дев’ять років їм було на мене начхати, аж тут прокинулись. Вони дзвонили, багато та наполегливо, вимагали спілкування. Я розповіла Тому все і він мене підтримав, що нам вони не потрібні.
Вона закрила очі, сльозинка потекла по щоці.
Алан не відповів.

Привезли їжу. Алан замовив китайську. Поки він із апетитом їв, Віві сиділа бліда і навіть не доторкнулася до їжі.
– Тобі треба поїсти, виглядаєш виснаженою.
Вона підняла на нього очі:
– Ти про мене піклуєшся?
– Я просто вважаю, що тобі треба поїсти.
Вона відкрила коробочку.
– Можна мені виделку, будь ласка? Я не вмію їсти цими паличками.
– Попроси Тома, навчить. Ми дуе часто замовляємо їжу, бо на тому, чим нас там годують, довго не протягнеш.
Віві приховала посмішку.
– Він чудовий хлопець, – продовжував Алан. – Але мене бентежить твоя заява.
Віві спрямувала на нього свій глибокий, повний болю погляд.
– Я не можу зрозуміти, чого ти хочеш. Я стою на своєму. Якщо ти хочеш перевірити, то я не знаю, як це зробити в таємниці від Тома.
– Я щось вигадаю.

Алан закінчив свою вечерю раніше, відкрив пляшку вина, і неквапливо відпиваючи з келиха, спостерігав, як їсть Віві. Вона від вина відмовилася.
Дивно, але дівчина не викликала в нього роздратування чи огиди. Навпаки, захотілося… дати їй щось. Турботу, участь, увагу та…
Стоп. Що?
Алан схаменувся і перервав потік думок.
Але вона така безпорадна на вигляд і слабка. Але по тому, як вона стоїть за себе та сина так не скажеш.
Вона перестала їсти і подивилася на Алана.
– Чи можна мені чаю, будь ласка?

Вони стояли на порозі будинку.
– Що далі? – запитала вона.
– Я хочу перевірити.
– Я зрозуміла. Як?
– Що небудь придумаю.
Пауза. Він не знав, що сказати. Вона не наважувалася.
– Я б тебе відвіз, але не можу, випив вина.
– Нічого страшного, дякую за пропозицію.

Вона пройшла до низеньких воріт, і перш ніж зачинити хвіртку, озирнулася. Він уже зачинив двері.

Навіть не запропонував їй викликати таксі. Нічого, впорається. По ній не видно безпорадності, хоч вона старанно зображує страждання.
Двоякі відчуття. Дівчина загадка. Незрозуміло, що ховається у цьому її образі. Вона боязка і ненав’язлива, і не розкривається під час спілкування. Алан звик до іншого типу дівчат та жінок. Віви явно інша. Цікаво було б її вивчити. Алан представив її в образі впевненої дами, яка шикарно одягнена і їздить на кабріолеті. Так, вона дуже приваблива.
Але ще цікавіше було б дізнатися, чи справді він батько Тома. Здавалося неможливим, але раптом?
Потрібно завтра зателефонувати до лабораторії та дізнатися, що потрібно для визначення. Щоб Том не впізнав. Адже якщо результат негативний, це буде величезним шоком для нього дізнатися про те, що йому зовсім не потрібно знати.
А ще…
Завтра йому на зйомки вони знову побачаться з Томом. Мабуть, Алан знову його зустріне біля дверей своєї гримерки. Том часто там чекає.
Алан залишився ночувати вдома, тому на студію приїхав пізніше ніж зазвичай і мало не спізнився.
Двері його гримерки виявилися відчиненими. На дивані лежав Том і читав книгу.
– Нарешті!
– Що ти тут робиш? – впав у ступор Алан.
– Я попросив ключа у адміністратора, тебе довго не було. А раптом ти лежав тут і тобі було погано?
Алан усміхнувся.
– Ясно. Що, у тебе зараз немає зйомок?
– Будуть. Квідич зніматимемо. Вчора репетирували, і від поштовхів по руках та плечах у мене всі руки у синцях. До речі, на тебе там теж чекають. Будеш із моїм «татом» на мене з трибуни дивитись.
Алана наче струмом ударило.
Він випровадив Тома і почав шукати номер лабораторії.
З отриманої інформації стало зрозуміло, що провести тест не складе труднощів.
Алан вивчив те місце на дивані, де лежала голова Тома, і легко знайшов пару волосинок блондина. Замовив набір для визначення ДНК до себе на домашню адресу. Сьогодні увечері буде історичний момент. Зібрати, відправити та чекати на результат.
А поки що – Снейп.

…

Результат тесту прийшов вчасно.
Руки у чоловіка не тремтіли, але серцебиття почастішало. Відкривши конверт і розгорнувши вкладений аркуш, він швидко метнув погляд у потрібне місце у тексті. Це далеко не вперше, коли він отримує подібне. Справа в тому, що всі попередні тести були негативними. Цей виявився позитивним.
Алан ахнув.
Це неймовірно. Він готувався до цього, але якось примудрявся заперечувати цю можливість.
Негайно він набрав номер Віві.
– Говори швидко, я на роботі.
– Ну, ти мала рацію. Моє батьківство підтвердилося. Мені потрібна твоя згода на те, щоб розповісти Тому.
– Вітаю. Потерпи до його вісімнадцятиріччя, а далі роби як хочеш.