Розділ 2

Він відчинив двері своєї гримерки та пропустив дівчину всередину.
В кімнаті стояв маленький диван та гримерний столик зі стільцем, тому Алан запропонував дівчині присісти на диван.
Вона сіла на самий край з однієї сторони, Алан вільно розташувався з іншої.
– Я не заберу багато часу, – почала несміливо дівчина, – я розумію, що Ви дуже ділова людина.
Чоловік кивнув головою.
“Малеча”, подумав він, “прийшла щось просити”.
Дівчина дуже переживала, губи висохли, руки тремтіли, вона ніяк не наважувалася розповісти, що саме її сюди привело. Алан запропонував їй стакан води, вона погодилася.
А він тим часом спостерігав.
Симпатична дівчина, худенька та акуратна, одягнена зовсім просто. Відчувається нестача у грошах. І обличчя… він точно її знав. Світле волосся, блондинка, і схоже, що натуральна.
– Мене звати Ві, скорочень від Віві, Валері-Вероніка, – схаменулася вона.
Алан знов кивнув.
Обличчя дівчини почервоніло.
– Пригадуєте вечірку на честь завершення вистави “Небезпечних зв’язків”? – невпевнено почала вона.
Алан примружився.
– Так, дещо зберіглося в пам’яті.
Вона кивнула.
– Я тоді працювала, вірніше, проходила практику, як пресонал обслуговування сцени…
Алан дивився на неї, вичікуючи.
– Отже, я також була на тій вечірці і… випила зайвого. Я взагалі не п’ю і одного келиха вистачило з головою, і… я небагато пам’ятаю, але ми з Вами танцювали, і ще дещо, а потім пам’ятаю тільки ранок у Вас вдома, Ви мене одразу попросили піти…

Так ось звідкія знайоме обличчя. Ще один дзвіночок з минулого.
– Я пригадав, – викнув він. – Я тоді дійсно перелякався, гадав, що переспав з неповнолітньою. Так що Ви від мене хочете?

Дівчина ще ковтнула води.
– Я намагалася з Вами зв’язатися через декілька місяців. Мені було дев’ятнадцять. Я також боялася.
– Так, були повідомлення, – знов кивнув чоловік.
“Здається, я знаю, до чого вона хилить. Ще одна”.
– Отже, я завагітніла. Спочатку не хотала Вам казати, все одно не повірили б. Гадала, сама впораюсь, батьки допоможуть. Але вони сказали, щоб я виходила заміж за батька дитини, або робила аборт. На аборт я би не наважилася в будь-якому випадку, і тоді вже було запізно, великий строк.
Алан закотив очі.
Дівчина крізь сльози продовжувала:
– Я працювала до останнього, знімала кімнату з подружкою. Але коли народила, подруга попросила мене з’їхати. Іти мені було нікуди. Тоді я вперше спробувала з Вами зв’язатися. Нічого не вийшло, і я знайшла притулок у центрі допомоги одиноким мамам. Я і зараз там живу. Через рік я повинна його покинути, віддати дитину до садочка і вийти на роботу.
Алан всім своїм виглядом виказував своє незацікавлення.
– Ви не вірите, я знаю. Я так і думала.
Чоловік вигнув одну брову.
– Ви вважаєте, що сказаного достатньо для підтвердженна факту мого батьківства? – процідив він.
Дівчина стиснулася.
Алан спалахнув.
– Гадаєш, ти перша, хто приніс мені такі новини? Проходили вже, – казав він роздратовано, але без злості.
Дівчина звон заплакала.
– Усім, ти чуєш? Усім я запропонував тест на батьківство. Деякі відмовлялися, що означало, що діти не мої, а вони вирішили “а раптом щось вийде?”. Ті, хто погодився, отримали негативний результат. Немає в мене дітей, жодного. І, знаєш, тобі я цей тест невіть не запропоную. Набридло.
Дівчина налякано подивилася на чоловіка.
– Я не брешу. Я погоджуся на все.
– Досить, – він піднявся. – У мене є кохана жінка і копирсатися в минулому не в моїх інтересах.
Він підійшов до дверей та запропонував дівчині покинути приміщення.
– Вихід в кінці коридору. Я дуже сподіваюся, що Ви не зробите необачних вчинків, а тихо підете.
Дівчина піднялася та пішла до дверей.
– Якщо раптом… – почала вона.
– Ні, – відрізав Алан, – всього найкращого.
Вона зробила ще одну спробу, намагаючись дістати щось із сумочки, але Алан підштовхнув її за двері, навіть не поглянувши на те, що вона хотіла йому показати.

Віві стояла в напівтемряві коридору, а з іншого боку дверей почувся голос Алана:
– Іди. І не приходь більше.

********

Настрій було зіпсовано. Коли вже це все скінчиться?Стільки часу минуло, а минуле життя ніяк від нього не відчепиться.
Ця дівчина поводила себе не нахабно, якщо порівнювати з іншими кандидатками до неї. Вірніше сказати, вона поводила себе з точністю до навпаки. Буває, подумав Алан. Різні люди, різні ситуації. Вона прийшла просити. Гроші, напевно. Сказала, що намагалася впоратися сама, але скоро треба віддавати дитину до садка і виходити на роботу. Ну нехай віддає і йде працювати, яке йому діло? Він також працює не жаліючи себе. А садочки для того і створені, щоб батьки відводили туди дітей і йшли працювати.
Роздуми чоловіка перервав стукіт у двері.
– Відчинено, – сказав він. “Навряд це та дівчина, а якщо й вона, він її виведе подалі”.
Це була Емма.
Алан піднявся їй на зустріч і вони обійнялися.
– Скучив? – ласкаво спитала вона.
– Скажено скучив. Я перший раз під час репетиції згадував нашу минулу ніч! Зі всі роки роботи в мене такого ще не було…
Вона перервала його поцілунком.
– Тобі необхідна відпустка. Змінити англійський клімат на більш теплий, декалька вільних днів… і тобі не треба буде згадувати наші ночі, ми будемо повторювати їх знову й знову…
Довго вмовляти чоловіка таким способом не було потреби, тому в цей же день були куплені квитки і зібрані валізи.
Про боязку дівчину Віві Алан згадав, коли засинав. Скривився, зітхнув, видохнув, подумки махнув на неї рукою і міцніше обійняв Емму. Завтра він буде купатися в океані, а все інше зачекає.

*******

Віві лежала у ліжку і ніжно гладила по голівці свого сина, який щойно заснув. Світловолосий хлопчик міцно спав.
– Втомився, сонечко, – прошепотіла вона. – Плакав за мамою. Мама поряд, мама зі своїм коханим хлопчиком, мама ніколи не залишить, мама поряд…
Сльози котилися по її щоках.