Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Stories
6 969
Words
24,6 M
Comments
9 486
Reading
85 d, 6 h
-
Після Третьої світової війни світ лежить у руїнах. Сотні підлітків із різних країн опиняються замкненими в ізольованому комплексі, що був своєрідним соціальним експериментом. Аліса — тиха дівчина з втраченою памʼяттю та силою «Біла Вуаль», яку вона вважає прокляттям. Разом з Анною та Курое їй доведеться взяти участь у смертельній грі, де кожен другий може виявитися катом. Та страшнішими за вбивць є голос у голові… -
Колись існував Єдиний Світ — центр усього. Там панувала Первинна Істина, абсолютний закон, що створював порядок у всіх світах. Але з’явився Парадокс — щось, що не повинно було існувати. Він виріс із самого серця Центру, порушив закони й заразив усе буття. Тепер деякі користуються Парадоксом, щоб зламати правила, переписати свою долю — або й сам Всесвіт. - В Цей фанфік про 2 дівчат які потрапили у інший світ не маючи уявлення де вони опинилися. Але не так усе красиво як здається на перший погляд. У цьому фанфіку головних героїв буде небагато але самими головними будуть вони 2. Вибачте але я не дуже розбираюся в комах. Якщо знайдете якісь помилки повідомте мене будьласка. Дівчинка у фіолетовому її звати Софі, говорить так (привіт).…
-
Після Четвертої світової війни шинобі світ намагається відновити крихкий мир. Для Сунагакуре це означає нові союзи, нові угоди… і нові жертви. Щоб забезпечити доступ до водних ресурсів і стабільність кордонів, П’ятому Кадзекаге пропонують політичний шлюб із представницею Країни Рік. Угода, що може врятувати Суну і назавжди змінити життя двох людей. Для Гаари це лише ще один обов’язок перед селом. Але іноді навіть у політичних… - Мене звати Тока Кришима. Мені вісімнадцять. Я живу в Місоті. Маленькому, тихому містечку, де час, здається, тече повільніше, ніж у будь-якому іншому місці. Це місто, де тиша звучить голосніше, ніж будь-які слова. Тут немає гучних клубів чи кінотеатрів, немає людних вулиць, залитих неоновими вогнями. Тут навіть вітер рухається повільно, ніби йому теж нікуди поспішати. Єдине місце, де відчуваєш, що світ може бути іншим, куди можна втекти від сірості буднів, озеро, яке всі називають «Блакитне око». Коли я дивлюся на нього, то думаю якщо придивитися достатньо довго, може, воно віддзеркалить небо, в якому я хотіла б жити. Його глибина мов таємниця, яку воно нікому не розкриває, навіть тим, хто приходить сюди щодня. Я живу з бабусею та дідусем, Аято та Кохаро Кришима. Наш двоповерховий будинок стоїть майже в центрі міста. На першому поверсі маленький магазин із дрібничками та гараж, на другому наш теплий дім, де завжди пахне свіжозавареним чаєм. Але так було не завжди. Колись ми мешкали в Токіо, у п’ятнадцятому кварталі, та одного дня через борги моєї матері нам довелося залишити все й переїхати сюди. Я пам’ятаю той день до дрібниць він змінив моє життя назавжди. Про батька я не знаю нічого. Мати залишилася в Токіо, будуючи своє життя без мене. На мій вісімнадцятий день народження вона подзвонила лише для того, щоб сказати, що я її найбільша помилка. Після цього я більше не чекаю дзвінків. Відтоді й до цього дня моїм світом були бабуся та дідусь. Вони дали мені все, що мали, і навіть більше. З повноліттям я отримала свободу, ту про яку багато хто мріє. Жити, як хочеш, гуляти з ким хочеш, ходити куди заманеться, залишатися в кого завгодно, повертатися тоді, коли заманеться. Але для мене ця свобода виявилася порожньою. Свобода… Чому ж вона така холодна? У мене є лише одна близька подруга, Інно. Вона працює й уже давно живе зі своїм хлопцем Брендоном, тож бачимося ми рідко. Коли я пишу їй: «Давай зустрінемося», вона відповідає «Не можу. Робота. Може, наступного тижня?» І цей «наступний тиждень» завжди десь попереду. Я навчаюся на фотографа. Моє навчання непостійне, більшість пар проходить онлайн, екзамени завжди перед канікулами, а решта занять займає лише кілька днів на тиждень. Інколи думаю, що екран монітора бачу частіше, ніж людей. Можливо, я теж перетворююсь на фотографію: статичну, без руху, без життя. І хоча я можу робити все, що заманеться, життя стало настільки безбарвним, що єдина моя справжня розвага це мотоцикл Kawasaki 250. Я купила його після зими, коли отримала права та назбирала гроші, працюючи в магазині. За свою роботу я отримую невелику зарплатню, але саме завдяки їй змогла здійснити цю мрію. Коли їду трасою, вітер б’є по тілу, і тоді мені здається, що я тікаю. Але від чого? Та навіть із мотоциклом дороги моїх днів залишаються самотніми. Іноді я зупиняюся посеред дороги, знімаю шолом і дивлюся вдалечінь. Немає з ким поділитися думками, немає тих, хто почув би мене до кінця. Іноді здається, що моє життя це безкрая траса, якою я їду сама, не знаючи, де зупинюся. Може, колись хтось поїде цією дорогою разом зі мною. А поки що тільки я, асфальт і нескінченний шум мотор.
- Є два світи. Один — технічний, урбаністичний, сповнений правил, цифрового шуму і прокачки. Другий — магічний, де легенди мають плоть, а пам’ять — ціну. Кожен вважає себе реальним. Кожен бачить інший як симуляцію. Обидва мають докази. І жоден — істини. Що буде, коли їх з’єднає свідомість, яка не впевнена, де прокинулась? Це не ЛітРПГ. Це дзеркало, в яке хтось вже дивиться замість тебе.
-
В світі, який карає кожного, хто порушує божественні закони, мутаціями тіла, існують люди, які мають виборювати право на життя інших, все більше наближаючи самих себе до стану монстра. Лейла, що мріяла стати святою, тому намагається зробити багато добрих справ і не очорнити себе в процесі, зрозуміти як же працюють закони цього світу, і чому вони такі неочевидні та не доступні кожному. -
Весела(або не дуже) і крінжова(от тут дуже) історія про трьох хлопців, які потрапляють у павутину власних почуттів. Пляжний рятувальник Айван, професійний спортсмен, у відпустці, Іларіон та іноземний студент, на канікулах, Вільям, зустрічаються на одному пляжі й з того часу їх долі вже не так легко змінити. Та чи призведе це їх, до хоч чогось хорошого ? Доведеться дізнатися… -
Фанфік до початку офіційного виходу коміксу «Mias and Elle» від Дженні Клементс: красивий та зарозумілий чарівник (Міас) викрадає дівчину (Ель) із сучасного світу з егоїстичними та підступними цілями. Олені, злі близнюки, вампіри та багато іншого. Написано у 2011-2015 роках - Коли Інко померла в потязній аварії захищаючи Ізуку від удару, той дізнається, що весь цей час мав квірк. Сила спадкування квірків людей, які померли, — кажучи щонайменше, проблематична. Це відправляє Ізуку по зовсім іншому шляху, про який він навіть не уявляв, але можливо по тому який йому потрібен. Автор: AisforAmy71 Фанфік: https://archiveofourown.org/works/27511546/chapters/67275457 Дозвіл отримано 🙂
- Previous 1 … 17 18 19 … 21 Next
