Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Stories
6 975
Words
24,7 M
Comments
9 524
Reading
85 d, 22 h
-
Після Четвертої світової війни шинобі світ намагається відновити крихкий мир. Для Сунагакуре це означає нові союзи, нові угоди… і нові жертви. Щоб забезпечити доступ до водних ресурсів і стабільність кордонів, П’ятому Кадзекаге пропонують політичний шлюб із представницею Країни Рік. Угода, що може врятувати Суну і назавжди змінити життя двох людей. Для Гаари це лише ще один обов’язок перед селом. Але іноді навіть у політичних… -
Мене звати Тока Кришима. Мені вісімнадцять. Я живу в Місоті. Маленькому, тихому містечку, де час, здається, тече повільніше, ніж у будь-якому іншому місці. Це місто, де тиша звучить голосніше, ніж будь-які слова. Тут немає гучних клубів чи кінотеатрів, немає людних вулиць, залитих неоновими вогнями. Тут навіть вітер рухається повільно, ніби йому теж нікуди поспішати. Єдине місце, де відчуваєш, що світ може бути іншим, куди можна втекти від сірості буднів, озеро, яке всі називають «Блакитне око». Коли я дивлюся на нього, то думаю якщо придивитися достатньо довго, може, воно віддзеркалить небо, в якому я хотіла б жити. Його глибина мов таємниця, яку воно нікому не розкриває, навіть тим, хто приходить сюди щодня. Я живу з бабусею та дідусем, Аято та Кохаро Кришима. Наш двоповерховий будинок стоїть майже в центрі міста. На першому поверсі маленький магазин із дрібничками та гараж, на другому наш теплий дім, де завжди пахне свіжозавареним чаєм. Але так було не завжди. Колись ми мешкали в Токіо, у п’ятнадцятому кварталі, та одного дня через борги моєї матері нам довелося залишити все й переїхати сюди. Я пам’ятаю той день до дрібниць він змінив моє життя назавжди. Про батька я не знаю нічого. Мати залишилася в Токіо, будуючи своє життя без мене. На мій вісімнадцятий день народження вона подзвонила лише для того, щоб сказати, що я її найбільша помилка. Після цього я більше не чекаю дзвінків. Відтоді й до цього дня моїм світом були бабуся та дідусь. Вони дали мені все, що мали, і навіть більше. З повноліттям я отримала свободу, ту про яку багато хто мріє. Жити, як хочеш, гуляти з ким хочеш, ходити куди заманеться, залишатися в кого завгодно, повертатися тоді, коли заманеться. Але для мене ця свобода виявилася порожньою. Свобода… Чому ж вона така холодна? У мене є лише одна близька подруга, Інно. Вона працює й уже давно живе зі своїм хлопцем Брендоном, тож бачимося ми рідко. Коли я пишу їй: «Давай зустрінемося», вона відповідає «Не можу. Робота. Може, наступного тижня?» І цей «наступний тиждень» завжди десь попереду. Я навчаюся на фотографа. Моє навчання непостійне, більшість пар проходить онлайн, екзамени завжди перед канікулами, а решта занять займає лише кілька днів на тиждень. Інколи думаю, що екран монітора бачу частіше, ніж людей. Можливо, я теж перетворююсь на фотографію: статичну, без руху, без життя. І хоча я можу робити все, що заманеться, життя стало настільки безбарвним, що єдина моя справжня розвага це мотоцикл Kawasaki 250. Я купила його після зими, коли отримала права та назбирала гроші, працюючи в магазині. За свою роботу я отримую невелику зарплатню, але саме завдяки їй змогла здійснити цю мрію. Коли їду трасою, вітер б’є по тілу, і тоді мені здається, що я тікаю. Але від чого? Та навіть із мотоциклом дороги моїх днів залишаються самотніми. Іноді я зупиняюся посеред дороги, знімаю шолом і дивлюся вдалечінь. Немає з ким поділитися думками, немає тих, хто почув би мене до кінця. Іноді здається, що моє життя це безкрая траса, якою я їду сама, не знаючи, де зупинюся. Може, колись хтось поїде цією дорогою разом зі мною. А поки що тільки я, асфальт і нескінченний шум мотор. -
В світі, який карає кожного, хто порушує божественні закони, мутаціями тіла, існують люди, які мають виборювати право на життя інших, все більше наближаючи самих себе до стану монстра. Лейла, що мріяла стати святою, тому намагається зробити багато добрих справ і не очорнити себе в процесі, зрозуміти як же працюють закони цього світу, і чому вони такі неочевидні та не доступні кожному. -
Весела(або не дуже) і крінжова(от тут дуже) історія про трьох хлопців, які потрапляють у павутину власних почуттів. Пляжний рятувальник Айван, професійний спортсмен, у відпустці, Іларіон та іноземний студент, на канікулах, Вільям, зустрічаються на одному пляжі й з того часу їх долі вже не так легко змінити. Та чи призведе це їх, до хоч чогось хорошого ? Доведеться дізнатися… -
Коли Інко померла в потязній аварії захищаючи Ізуку від удару, той дізнається, що весь цей час мав квірк. Сила спадкування квірків людей, які померли, — кажучи щонайменше, проблематична. Це відправляє Ізуку по зовсім іншому шляху, про який він навіть не уявляв, але можливо по тому який йому потрібен. Автор: AisforAmy71 Фанфік: https://archiveofourown.org/works/27511546/chapters/67275457 Дозвіл отримано 🙂 -
Гаррі Поттер патронус Герміони Ґрейнджер. Це випробування і, водночас, спокуса мати патронуса, що мислить і до того ж в минулому був втіленням одного з дарів Смерті. Герміона робить помилку, коли оживляє хлопця. З’являється маг, який бажає заволодіти Гаррі знову і це призводить до смерті тих людей, які знали про минуле патронуса і його дар. -
Гаррі Поттер вимушений тимчасово поїхати разом з Дурслями в інше місто. Він і подумати не міг, що зможе знайти там щось здатне змінити докорінно його життя. Самотність ,яка є звичним супутником розвіюється,коли хлопчик зустрічає подібну йому душу. Нехай любов часом жахлива і отруйна,але власне найголовніше- її наявність. -
Одна поїздка. Один вечір. Один погляд — і її життя більше не належить їй. Аріадна Моретті — молода архітекторка, яка прилетіла до Італії на відпочинок. Але помилкове запрошення на закритий захід відкриває двері у світ, де кожен усміхнений погляд може виявитися останнім, а кожна маска приховує справжнє обличчя хижака. - Previous 1 … 14 15 16 … 18 Next

