Розділи
-
Напіваючи пісню, Ю лежав на ліжку животом, без футболки, оголюючи свою витончену спину з багатьма шрамами на ній, дивлячись в свій телефон, який був вимкненим. «ВА, ВА Я БУДУ НІЖНИМ І ВІРНИМ….» - ця пісня так і крутилася в його голові. Кімната в котрій він перебував була зовсім…-
1,7 K • Ongoing
-
-
Мене звати Акумо Драгон. Я — експеримент №318 корпорації «Астрис». Напівлюдина, напівендермен. Дата мого народження — 18 квітня 2139 року. Зараз мені 165 років. Колись я був звичайною дитиною. Але мій батько, головний учений корпорації «Астрис», вирішив перетворити мене на ключ до…-
0 • Ongoing
-
-
Для маленької Валерії новорічні свята асоціювалися зі снігом. Великі і маленькі сніжинки, які кружляли у веселому танку і повільно падали на землю, таїли в собі сюрпризи від очікуваних подарунків. Це схоже було на магію і казку. Дівчинка росла, все менше вірила в дива, клімат…-
90,6 K • Ongoing
-
-
Школа Нокфелла. Кабінет директора. Через чергову бійку двоє парубків вкотре коротали свою перерву тут. Здавалося, навіть повітря між ними відчувалось важче, ніж деінде. З їх очей наче стріляли іскри від ненависті один до одного. Тревіс Фелпс кривив свою пику, важко дихаючи у бік…
-
2,6 K • Ongoing
-
-
Лао Тао помітив, Що Тао Мо зовсім не виходить на вулицю, тож вмовив його піти на прогулянку та познайомитися зі звичками та традиціями повіту. Кінець року був вже зовсім близько і крижаний вітер нещадно тріпав теплий одяг. Перехожі сновигали по вулиці, купуючи усе необхідне до…
-
28,0 K • Ongoing
-
-
- За цими горами - повіт Тан’янг, - схиливши голову відмітив старий Тао, повівши плечима і очищуючи апельсин. Тао Мо не втримався, щоб не визирнути за завісу. Холодний зимовий вітер негайно увірвався всередину, зовні нічого не було видно через заметіль. - Молодий паничу, щось…
-
28,0 K • Ongoing
-
-
Щось гостре тикнуло Сонхву в бік, через що він різко прокинувся. Він кліпнув кілька разів, не розуміючи, чому не може повністю розплющити очі, аж поки не згадав, що вони серйозно набрякли. Бачив він лишень малесеньку смужку світу навколо, а саме кімнату хлопця, якого він майже два…-
43,1 K • Ongoing
-
-
Наступного ранку Сонхва ледь міг поворухнутися. З моменту пробудження він не вставав з дивана, відчуваючи, як розколюється голова, а тіло роздирає біль від численних ран. Наслідки виявилися куди гіршими за біль попередньої ночі: навіть принесений Хонджуном лід не дуже допомагав…
-
43,1 K • Ongoing
-
-
Сонхва не міг викинути з голови ні Хонджуна, ні решту банди навіть за кілька днів після зустрічі, хоч би як не намагався. Навіть посеред зміни він ловив себе на думці, що відключається у хвості швидкої, втрачаючи плин часу, поки машина не спинялася на місці останнього виклику.…
-
43,1 K • Ongoing
-
-
Поїзд з нашими героями без зупинок рухався, голосно постукуючи залізними колесами по рейках, продовжуючи тримати шлях у бік парку «Джаспер». Перші обриси місцевості за межами вагона почали натякати, що кінцева зупинка вже за кілька хвилин. Хамфрі підійшов до солодко дрімучої…-
49,4 K • Ongoing
-
- 1 2 … 10 Next
