Розділи
-
*** — Заходь, роззувайся. Будь, як вдома. Давай допоможу з курткою. Костя переступив поріг і увійшов всередину, роздивляючись квартиру Валіка з ледве прихованою цікавістю. Цей момент, коли він уперше увійшов сюди, вперто й надовго закарбувався в пам’яті. Оселя була…-
3,3 K • Ongoing
-
-
Ніч була тиха. Іноді десь, яскраво блиснувши, з’являлися зорі й одразу ж тьмяніли, зникаючи серед мільйона інших. «Тиша та гладінь», — можна було б сказати, але, схоже, не для нашої омеги. Кошмари навідали її цієї ночі. Повертаючись уві сні з боку на бік, вовчиця щось нерозбірливо…-
24,7 K • Ongoing
-
-
На місці зазначеної адреси була лише закинута будівля. Бетонні конструкції, нагріті літнім сонцем, височіли на кілька поверхів. Тіло Йошікі пробирали дрижаки, серце калатало так, що навіть у вухах було чутно. Хікару це побачив і легко погладив юнака по спині. — Не хвилюйся, усе…-
8,1 K • Ongoing
-
-
Йошікі та Хікару сиділи у старому човні, що самостійно веслував. Навколо простягся густий туман зі спотвореними силуетами людей. Хікару роздивлявся все навколо з обережністю та інтересом. — Йошікі, як ти це зробив? Це і я так умію? — Ні, тільки я, — Йошікі лише мить був…
-
8,1 K • Ongoing
-
-
У житті Северуса все завжди було не так, як в інших. Спершу він цього не помічав, але що старшим ставав юнак, тим чіткіше окреслювалася межа між його життям і життям його однолітків. Переважну частину свого часу син Ейлін Снейп ніколи не визнавав очевидного, але в найгірші свої…-
3,8 K • Ongoing
-
-
Над маленьким селищем, що віддалене від міського галасу, зійшло сонечко й обдарувало своїм теплом усе довкола. До цього часу свята дрімота почала поступово наповнюватися незмінними звуками життя — це нарешті прокинулися крихітні пташечки та почали співати свою незмінну пісню,…-
5,1 K • Ongoing
-
-
Спалахи, вибухи. Бойові вигуки – Вперед, в атаку!, - кричав хтось. – Активую захисний бар'єр!, - вигукував хтось інший. – Ми повинні протриматися будь якою ціною! Ми мусимо втримати їх! Якщо ми впадемо, то королівству кінець! – Так, командире! – Уляно! Не відставай! Уляно!, -…
-
2,1 K • Ongoing
-
-
Хікару стояв по коліна в морській воді, а вітерець холодив щойно змочену хвилями шкіру ніг. Закінчивши наспівувати, Хікару поглянув на Йошікі. Той, здавалось, милувався ним із берега. — Перед смертю справжній Хікару сказав: "Я не хочу, щоб Йошікі страждав. Я не хочу, щоб він був…
-
8,1 K • Ongoing
-
-
— Про що задумався? За вікном мерехтів вечірніми вогнями Київ. Із привідкритого вікна долинав шум автівок, свист вітру, та шелест кленів і каштанів, листя яких уже вкрилося червоним рум’янцем. Сонце уже давно сіло за горизонт, тьмяне світло люстри освітлювало спальню. Десь у…
-
3,3 K • Ongoing
-
-
- Previous 1 … 3 4 5 … 8 Next
