Розділи
-
Ніч огорнула Палац Короля Каменів, мов густий оксамит, що поглинув кожен промінь світла. Ворог увірвався зненацька, розбивши тишу гучними пострілами. Їхні кроки глухо відбивалися в коридорах, як відлуння наближення неминучої біди. В центрі кімнати стояли вони — чоловік із…-
49 • Ongoing
-
-
Знову страх. Знову відчай. Знову ненависть. Лиш іноді з’являлись позитивні емоції: спокій, радість, і навіть щось схоже на… щастя? Та це зрозуміти було неможливо, бо вони змінювалися занадто швидко. Як і якісь уривки, голоса, наче хтось перемикав канали у телевізорі, в пошуку…-
29,9 K • Ongoing
-
-
ПРОЛОГ 24 грудня 2004 року Околиці Нормандії, Північна Франція Світало. Сіре поле простягалося до горизонту — розоране вибухами, мертве й тихе. Повітря стояло важке, вогке — тхнуло димом, кров’ю і гаром. Вітер гойдав роздерті мантії, покручені мітли та уламки від вибухових…-
128,6 K • Ongoing
-
-
Вони сиділи на лавці на березі річки. Він обіймав її однією рукою за талію, а вона поклала голову йому на плече. Ніжний, теплий вітерець лагідно грався її волоссям, торкаючись щоки Альоші. Серце билося так, ніби хотіло вирватися з грудей від кохання й невимовної ніжності до Олі.…-
36,3 K • Ongoing
-
-
Марі Зрештою вона всадовила мене на ліжко, сідаючи у крісло навпроти так близько, що я могла і поцілувати її. Проте зараз навіть торкнутись до неї було страшно. — Який саме внутрішній загін до тебе приходив? — Я не знаю. На куртках не було ні імен, ні номерів внутрішнього…-
265,3 K • Ongoing
-
-
Це був момент, коли тиша різала вуха, а повітря було таким важким, ніби ось-ось тіло не витримає і просто зламається під тиском. Відчуття, дуже схожі на пробудження після чергового жахіття, наче тримали за горло, господи, так міцно, що ще секунда, і видавлять кадик. Це момент, коли…-
440 • Ongoing
-
-
Єва Минуло щонайменше дві години, а ми досі лишались удвох в бібліотеці. На сльози більше не було сил, тож я просто згорнулась в одному з крісел, витягла ноги до невеличкого низького столика, щоб менше боліли, а здоровою рукою підпирала заважку голову, що ризикувала от-от…
-
265,3 K • Ongoing
-
-
Леві Я почав звикати до її запаху. Цей її квітковий аромат був усюди — на одязі, постелі, робочих паперах. Здавалось, він всочується в стіни. Допоки Єва не стала частиною мого повсякдення я навіть не помічав, що у самотності теж був свій запах. Коли вона відʼїздила на декілька…
-
265,3 K • Ongoing
-
-
Леві Сьогодні в таборі було тихо. Припаси, привезені гарнізонцями, майже мовчки розвантажували інші підлеглі Єви, яка на цей раз навіть не сновигала вночі. Відколи ми стали табором на березі для дослідження та контролю, її часто можна було побачити в компанії вартових серед…
-
265,3 K • Ongoing
-
-
Марко До сьогодні я навіть уявити не міг, що вона має свій справжній кабінет. Хоч в Стохесі у неї і був один, але вона майже не використовувала його, лише зберігала малу частину робочих паперів, які не було куди ще подіти. Натомість її кабінет в Канцелярії вражав своєю обжитістю.…
-
265,3 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 47 48 49 … 89 Next
