Розділи
-
Знову страх. Знову відчай. Знову ненависть. Лиш іноді з’являлись позитивні емоції: спокій, радість, і навіть щось схоже на… щастя? Та це зрозуміти було неможливо, бо вони змінювалися занадто швидко. Як і якісь уривки, голоса, наче хтось перемикав канали у телевізорі, в пошуку…-
9,8 K • Ongoing
-
-
Марі Зрештою вона всадовила мене на ліжко, сідаючи у крісло навпроти так близько, що я могла і поцілувати її. Проте зараз навіть торкнутись до неї було страшно. — Який саме внутрішній загін до тебе приходив? — Я не знаю. На куртках не було ні імен, ні номерів внутрішнього…-
228,6 K • Ongoing
-
-
Це був момент, коли тиша різала вуха, а повітря було таким важким, ніби ось-ось тіло не витримає і просто зламається під тиском. Відчуття, дуже схожі на пробудження після чергового жахіття, наче тримали за горло, господи, так міцно, що ще секунда, і видавлять кадик. Це момент, коли…-
440 • Ongoing
-
-
Настає час чергового камбеку. Тижні довгої непереривної праці стискаються в декілька хвилин ефірного часу. Здавалося б, вони уже проходили це десятки разів - нова пісня, нова хореографія, новий образ, нові емоції, але мандраж та переживання чомусь нікуди не зникають. Кожний вихід…
-
49,5 K • Completed
-
-
Єва Минуло щонайменше дві години, а ми досі лишались удвох в бібліотеці. На сльози більше не було сил, тож я просто згорнулась в одному з крісел, витягла ноги до невеличкого низького столика, щоб менше боліли, а здоровою рукою підпирала заважку голову, що ризикувала от-от…
-
228,6 K • Ongoing
-
-
Дві білі шахові фігури стояли на балконі маєтку. Вони обидві виглядали краєвид. -Знаєш, Квін. А давай побільше так, на балкон виходити? Промовила пішка до королеви. Друга поглянула на неї. У неї не було багато чого відповісти, але щось той сказала в відповідь. -Можливо нам вийде…
-
166 • Ongoing
-
-
Марко До сьогодні я навіть уявити не міг, що вона має свій справжній кабінет. Хоч в Стохесі у неї і був один, але вона майже не використовувала його, лише зберігала малу частину робочих паперів, які не було куди ще подіти. Натомість її кабінет в Канцелярії вражав своєю обжитістю.…
-
228,6 K • Ongoing
-
-
День весілля Алонсо та Марії Хосе. Париж. Вівіан: Доброго ранку, сину! Алонсо: Доброго ранку, мамо! Вівіан: Як ти почуваєшся? Алонсо: Щасливим. Адже скоро я стану чоловіком найкращої жінки на світі. Вівіан: Дай Боже, щоб ваш шлюб став щасливим на багато-багато…
-
11,5 K • Ongoing
-
-
The ground wrings an unknown strain Hear the prattle of the birds flying our way The trees sway to the young one's piping Will you stay to listen to me sing? Neath the grave is heart — Yaelokre Костя прокидається від наполегливого стуку в двері. Від ледве продирає очі — світло від сонця падає якраз на те місце ліжка, де лежить його голова, в роті сухо і…
-
77,2 K • Completed
-
-
— Ти теж це бачиш? — тихо запитує Валік, притримуючи маску на обличчі і вдивляючись у монітор перед собою. Його пальці тремтять, ковзаючи по кнопках. Останні кілька тижнів вони практично без перерв працювали в лабораторії і виснаження дає про себе знати. — Рівень некроніуму……
-
5,3 K • Completed
-
- Previous 1 … 47 48 49 … 98 Next
