Розділи
-
Щось гостре тикнуло Сонхву в бік, через що він різко прокинувся. Він кліпнув кілька разів, не розуміючи, чому не може повністю розплющити очі, аж поки не згадав, що вони серйозно набрякли. Бачив він лишень малесеньку смужку світу навколо, а саме кімнату хлопця, якого він майже два…-
43,1 K • Ongoing
-
-
- За цими горами - повіт Тан’янг, - схиливши голову відмітив старий Тао, повівши плечима і очищуючи апельсин. Тао Мо не втримався, щоб не визирнути за завісу. Холодний зимовий вітер негайно увірвався всередину, зовні нічого не було видно через заметіль. - Молодий паничу, щось…-
28,0 K • Ongoing
-
-
Лао Тао помітив, Що Тао Мо зовсім не виходить на вулицю, тож вмовив його піти на прогулянку та познайомитися зі звичками та традиціями повіту. Кінець року був вже зовсім близько і крижаний вітер нещадно тріпав теплий одяг. Перехожі сновигали по вулиці, купуючи усе необхідне до…
-
28,0 K • Ongoing
-
-
Школа Нокфелла. Кабінет директора. Через чергову бійку двоє парубків вкотре коротали свою перерву тут. Здавалося, навіть повітря між ними відчувалось важче, ніж деінде. З їх очей наче стріляли іскри від ненависті один до одного. Тревіс Фелпс кривив свою пику, важко дихаючи у бік…
-
2,6 K • Ongoing
-
-
Для маленької Валерії новорічні свята асоціювалися зі снігом. Великі і маленькі сніжинки, які кружляли у веселому танку і повільно падали на землю, таїли в собі сюрпризи від очікуваних подарунків. Це схоже було на магію і казку. Дівчинка росла, все менше вірила в дива, клімат…-
90,6 K • Ongoing
-
-
Мене звати Акумо Драгон. Я — експеримент №318 корпорації «Астрис». Напівлюдина, напівендермен. Дата мого народження — 18 квітня 2139 року. Зараз мені 165 років. Колись я був звичайною дитиною. Але мій батько, головний учений корпорації «Астрис», вирішив перетворити мене на ключ до…-
0 • Ongoing
-
-
Пасажири понапихувались у вагон метро згірше од шпротів мені від того огидно: вони пітні, втомлені як неживі тремося тілами в кутик ока від того набігла сльоза грьобаний метрополітен не знаю чого - мене розсмішив абсолютно серйозний коментар водія: "Пасажири, ви ж знаєте,…
-
222 • Ongoing
-
-
Блять. Я знаю. ридати чи стримувати сльози нарікати чи сміятися яке моральне право я маю жалітися у мене стеля над макітрой від голоду наче не вмираю сама лише вагу набираю одягу вдосталь Знаю.Не знаю.Знаю.Не знаю. карусель багатоповерхівки віу...віу...віу...віу... полегшає, я…
-
222 • Ongoing
-
-
Соромно самій собі зізнатись - Я шукаю на фото твоє обличчя. В трамваї. Уявляю, Як ти заходиш, і наші погляди Випадково зустрічаються. Я дурний романтик. А може просто дурний. Переписка в нашому чаті Померла позаминулого місяця. Не хочеться тобі писати, бо... Бо Ми не…
-
364 • Ongoing
-
-
Прижмурившись від вечірнього сонця, Едгар спостерігав за задоволеним Фенгом, що з дитячим запалом хлюпав веслами по червоній гладі озера. Хоча здалеку було видно лише його засвічений силует, по його крикам емоції було зрозуміти нескладно. Ех Фенг, вічна дитина. Едгар…-
59,1 K • Ongoing
-
- Previous 1 2 3 4 … 10 Next
