by AnriDeBorze —289 рік від Завоювання На другий день у Браавосі Фарен зрозумів ще одну причину, чому Террон не любив залишати «Вітряну Наречену» без нагляду. До полудня біля борту вже побували четверо теслярів, два продавці канатів, майстер вітрил, чистильник днища й чоловік, який оголосив…
by Artem Markin —Пробіжка допомогла мені прокинутися, як і гарячий душ та горнятко кави, яку тато залишив у кавнику. Попри це, втома лише посилювала почуття дезорієнтації від того, наскільки звичайним здавався цей день дорогою до школи. Лише кілька годин тому я брала участь у смертельній сутичці,…
by Грицеляк Сергій —Едді прийшов до тями на холодній кам’яній підлозі. Кілька секунд він просто лежав нерухомо, важко дихаючи й намагаючись зрозуміти, де знаходиться. Голова гуділа після падіння. Перед очима все ще повільно крутилася темрява тієї бездонної могили. Потім він повільно…
by Kobra Anakondovna —*** POV Косач Пізнє повернення з роботи й учорашнє зізнання Полянського цілком прогнозовано перетворюються на причину мого жахливого сну. Я це усвідомлювала ще вночі, коли довго лежала з розплющеними очима, слухала тишу квартири й відчувала, як думки не дають мені жодного шансу…
by Элли Лемон —Першого вересня сонце завжди світить так, наче хоче вибачитися за наступні дев’ять місяців депресивного шкільного сірого неба. Воно нахабно пробивалося крізь шпарини між шторами, витанцьовуючи на стінах кімнати дрібними пилинками, але Олі було не до естетики. Для неї цей ранок…
by Грицеляк Сергій —Минуло кілька тижнів. Дні знову стали схожі один на один — робота, дорога додому, нескінченні дрібні справи, що губилися в рутині. Соломія вже майже звикла до цього рівного темпу, але саме тому, мабуть, і не здивувалась, коли головний редактор урочисто оголосив: «У п’ятницю…
by Artem Markin —Ти не до кінця усвідомлюєш, що таке надлюдська сила, поки не побачиш, як хтось стрибає з тротуару до другого поверху будівлі на протилежному боці вулиці. Він не долетів до самого даху, але дістався приблизно на три чверті висоти. Я не була впевнена, як саме Лун утримувався, щоб не…
by Artem Markin —— Відклич своїх собак! — гаркнув Браян. Найбільший із собак, потворний ротвейлер або дворняга з сильною домішкою його крові, вчепився щелепами в моє зап'ястя. Мої коліна ледь не підігнулися від болю, який лише посилився, коли пес різко смикнув головою вбік, викручуючи мені руку.…
by Грицеляк Сергій —Коли вона прокинулась зранку, то ще довго не відкривала очей. Хотіла втримати ту теплу тишу, де все було можливим. Там, у снах, ще залишалось щось від неї — спокійної, впевненої, бажаної. У реальності такого стану вистачало ненадовго. Повільно потягнулась, ніби прокидаючись не…
by Kobra Anakondovna —*** POV Шаблій Це рішення геть не здається мені правильним. Чим довше я думаю, тим виразніше накочує сумнів у тому, чи потребує вона цього. Але правда в іншому — це потрібно мені. Щоб мати змогу дивитися їй в очі й не бачити у них тієї приреченості, безсилої втоми та готовності…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.