by Mythael —Дивне відчуття. Невагомість? І так спекотно. Що сталося? —Де я? —Вітаю! Ти в Пеклі. —Що? —В Пеклі. Я стояв розгублений в якійсь кімнаті з високими чорними стінами. Хоча ні, швидше, темно-червоними. Стіни були голі й рівні. На підлозі був червоний килим без…
by Mythael —Я знову ходив в пошуках посередників. Гадаю, наша битва з Пухлинооким переполохала їх усіх, тож пошуки тепер будуть складнішими. Я звернув увагу, що мені не хочеться їсти або пити, не хочеться спати. З одного боку це чудово, я постійно в бойовій готовності, але з іншого, хочеться…
by red_sly_fox —Розділ девʼятий Тиждень потому Герміона вже тиждень не виходила з цілительського складу. Вона тонула серед звітів, наказів, нескінченних списків і — найболючіше — листів родичам загиблих. Ніхто не наважувався її турбувати, й, певно, за це варто було дякувати…
by Вечірній Сутінок —Другого дня я зайнявся конвертом, який мені вручила Маргарита фон Пауа. Після душу, сніданку та тисячі Стріл Темряви у нещасного фавна. Сьогодні було трохи легше, і я упорався за десять хвилин. Після ще одного душу та викуреної люльки заморського тютюну я став оглядати конверт та…
by Mythael ——Вітаю, Павуче. Павук опинився в кабінеті Управителя. —Ти знаєш, чому ти тут?— не відводячи погляду від паперів запитав він. —Через те, що заволодів людським тілом. —Іі? —Посередники. —Саме так. І ти знаєш, що я повинен зробити. Знаю. Якщо я вже приречений, то хоча б…
by red_sly_fox —Розділ пʼятнадцятий Герміона, Невіл і Джіні втрьох сиділи біля багаття, подалі від табору, намагаючись переварити те, що сталося. За кілька кроків від Герміони, яка сиділа біля Невіла на дерев’яній колоді, Джіні знову й знову метала блискавки в дерево. Воно тріщало, диміло,…
by red_sly_fox —Розділ тринадцятий — Наше розставання було недовгим, а ти вже за мною скучила. Герміона підняла голову — і побачила, як Драко стоїть, вчепившись у ґрати, а його погляд уже прикований до неї. — Я прийшла змінити тобі пов’язку. — Так пізно? — тихо кинув він, не відводячи…
by Вечірній Сутінок —Я добре пам'ятаю той випадок. Іноді пізно ввечері я люблю прогулятися пустельними вулицями нашого міста. Звичайно, я нікого не боюся, боятися треба мене. Зазвичай, на цих прогулянках я поглинаю еманацію магії смерті, яка вночі не розсіюється денним світлом. Вона у вигляді легкого…
by Вечірній Сутінок —Звичайним нічим не примітним ранком я перевірив поштову скриньку і виявив конверт із королівською печаткою: перехрещені дворучні сокири та корона між ними. Власне, потім із листа я й зрозумів, що це королівський герб. У листі йшлося, що мені належить бути вдома завтра після…
by Вечірній Сутінок —Поки я трохи вдався до спогадів про минуле, Конон зовсім непомітно для мене, доїв ще одну булочку, і в кошику сиротливо залишилася лежати тільки одна паляничка. Витерши руки об свої шовкові шаровари, він продовжив: - Спочатку ми вирішили, що це ви поширювали чуму. Маги слідчої…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.