Розділи
-
Я вже давно забула про той випадок, коли на церемонії мої карти сплутались, я думала що таки здалось. До сьогодні. Рік махав рукою, наче, обпікся, а його товариш, який з чур лише сміявся. – Ти як маленький, не знаєш, що чужі карти брати не можна? – Я наче пальці обпік! – продовжував…-
8,9 K • Ongoing
-
-
– Прошу, дотримуйтесь дисципліни та чекайте, поки всі отримаюсь свої карти. Я підійшла якраз на прохання старости. Староста у нас, те що треба, навіть не всі в класі, а він уже дисципліну строїть. Так то воно і треба, зараз люди не дуже будуть тобі палки в рота сунути, за те що ти їх…
-
8,9 K • Ongoing
-
-
Новий день, нові заняття, нова робота. Після сьогоднішньої контрольоної, де я допомогла Ріку, він не відлипав. Все пропонував сходити на чашечку кави, або чогось міцніше. Він хлопець хороший, красунчик і не гнилий. Відмовити було б страшним гріхом, якби мені не потрібно було б…
-
8,9 K • Ongoing
-
-
1921 рік. Невелике скупчення сіл, назване Холодноярською республікою. І знову, за стільки літ, лунає дзвін Мотриного монастиря. Він, звичайно, дзвонив й раніше, на Великдень чи Різдво, але щоб на тривогу... Та такого навіть старожили не пам'ятають, а ті, хто пам'ятали, давно…
-
11,5 K • Ongoing
-
-
Ніч, у вікнах вже гасне останє світло, але на вулицях, ще видніються ліхтарі. Час відчасу чується, як проїжджають машини, світло від фар потрапляли у вікна офісу. Темний офіс і лише один екран досі горів. Від швидкого натиску на клавіаткуру звук надходить аж на перший поверх.…
-
527 • Ongoing
-
-
Величезну залу освітлювала одна-єдина люстра, і та трохи вкрита тонким шаром пилі. Гомін знизу долітав аж до стелі де літали одна або дві комахи. Щільно зачинені вікна не пропускали ні одного промінчика Сонця, яке лише б відволікало представників країн. Окремі столи з особистими…
-
1,1 K • Completed
-
-
Воїн стримує журбу, Ідучи на грім — війну. Хмари сильні, неосяжні; Грім гримить, і він відважний Чує-чує, відчуває: Вітер-страх його торкає. А він все йде допоки Сам не стане широоким, Бо лише тут грім та хмари І нічого більш немає. Але вітер так торкає... І полетить до краю, Де…-
307 • Ongoing
-
-
Через час якийсь — стоїть він. А воїн вже там — за спиною, за ним. Навколо тиша; грім там, де воїн. Попереду силует стоїть серед покóю. Заважає йому, помічнику мрійноокого. Дивиться очима, не дає пройти, Хоч і стоїть без рухів яких. Помічник ворухнеться, Вітер…
-
307 • Ongoing
-
-
Передмова: Я не автор цього тексту. Він написаний Айзеком Азімовіим в ХХ столітті. Українською я цей твір не знайшов, тому вирішив спробувати перекласти. Вдалося чи ні - вирішувати вам. Дурні Віслюки Нарон, з довгожителів Рігелліанської раси, був четвертим з його…
-
386 • Ongoing
-
-
Все пішло не так майже від самого ранку. Саллі добре знав, що його життя ще те лайно, особливо коли вони поселились в будівлю наповнену привидами, смертями та гнилими вологими кутами, але все якось поступово котилось в величезну яму з помийками. Не те щоб це було чимось новим, але…
-
1,7 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 865 866 867 … 1 339 Next
