Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

|

–Генотип жінки — аа, її чоловіка — Аа. Відповідно генотип дитини — аа. –Дякую за відповідь. Сьогодні за урок отримуєш оцінку. У очах однокласників вже не видно було здивування, воно й не дивно, вони звикли до відмінності моїх знань з біології і похідних наук. Я завжди вважала, що знання прокладатимуть мені дорогу в житті, тож […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Aftermath

  Смарагд на ланцюжку колихнувся. Колись хтось сказав, що західні вітри лагідного Зефіру приносять непомітні й поступові зміни. Колись хтось також сказав, що Зефір міг приносити бурі й негоди. Колись Зефір не прагнутиме міняти будь-що в цьому житті, лиш шукаючи спокою. — Будь-що, що дане богами, не мало б утримуватися смертними, чи не так, Техно? […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина IV

  Туббо з гуркотом зачинив за собою двері, знову полишивши лиса на самоті. Тоді він розвернувся, і цього разу вже тривало дивився на годинник на стіні. Його відвідували вже вп’яте на добу; як близько ранку його привели до Л’Менбургу, так йому вже двічі приходив з погрозами вибити всі мізки й кишки та виламати череп Томмі, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина III

  Погода в тих краях стояла не найкраща — сонце рідко проглядало з-за цупких штормових хмар, а північні вітри пригинали схололі трави до долівки. Десь там, далеко унизу, під склепінням небес розлігся Л’Менбург. Точніше те, що від нього залишилося. Лис стиснув вуздечку в лапах. Навколо — ні душі, попереду — Сховище Пандори. Воно тінню й розмірами […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина II

  Вілбур стояв позаду. Пронизуючи лиса чіпким поглядом з-за червонуватих скелець окулярів й палячи сигарету. Звично вивищуючись на цілу голову, з блідими впалими щоками та порожніми очима — без колишньої краси та величі, проте наганяючи жаху одним лиш виглядом. Навіть не те що дивно бачити мерця — радше дивно бачити його настільки відчуженим і водночас пильним. — […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина I

  Вони ніколи не підтримували його. Він завжди був для них сином зрадника, божевільним хлопцем і дурною дитиною. Він ніколи не почувався в цій компанії наче у своїй тарілці. Вони завжди були чимось відчуженим, незручним і далеким для нього. Тому він не довіряв їм. А вони не довіряли йому. Вони вірили в ідею відродження величності […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пролог

  Він сидів навпроти каміна в самотній, тісній кімнаті. Підсмалені дрова тріскотіли, вилискуючи полум’ям та раз у раз викидаючи розжарені іскри. Навколо стояла вечірня напівтемрява, вкриваючи собою незначне облаштування будівлі. Лис байдуже розглядав полум’я, лиш подеколи перебираючи пальцями і розминаючи сковані в кайданах лапи. Трекер на нозі миготів ледь помітним червонуватим вогником. Позаду заскрипіли двері, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Знову побачити твоє обличчя

Це гра без правил, без законів. Потрібно розуміти лише одне – ти знаходишся у пеклі. Переконлива посмішка ховає за собою нещирість, неправду, бажання закінчити цей хаус скоріше. Вір, не вір, ніхто не застрахований від намірів іншої людини, особливо зараз. Вони будуть гордими за мою смерть, напевно. Цього я боюся найбільше. Моя невпевненість – мій білет […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Хондо-кіцуне

Тяжкий дзвін А на самому його краю Дрімає метелик. Я йду порожнім вагоном. Звуки метро глушаться гулом у вухах… Це вода? Я тону? Ні. Мій мозок все ще пересуває дві палички, звані ногами у паперових лялечок. Якби я тонула, то просто розклеїлася б, адже папір втрачає свої властивості при дії маленьких молекул H2O. Я створена […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Забута у пеклі.

        Анотація Хто б знав, що для того, аби колишньому солдату отримати омріяний мир, цивільну роботу, та тихе щастя, потрібно потрапити в полон. В дивну, високотехнологічну, закриту, навіть не так – секретну країну, з власною глибокою історією та, здавалося б, подекуди неадвактиними законами. Чого зможе досягти на новій землі солдат без коріння, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених