Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

товче у ступі я́ська зорі

товче у ступі я́ська зорі. мука виходить груба, сіра. у яськи очі — й ті прозорі. вони в сльозах — бояться звіра, що зветься голод. темний, хижий. він рветься в хату, студить сіні. і по воді срібля́ться брижі, і по землі чорніють тіні. всихає шкіра, ниють кості. нездалий хліб — лиш пил і сльози. а […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Епізод 5

Через півгодини ми сидимо перед ноутбуком в очікуванні, що ж скаже Кетч. Той хоче, аби я летіла в Англію, тому що там сталося щось серйозне і на що мені варто глянути своїми очима. Приходиться збирати манатки в Лондон. Переодягнутись, перевзутись і готово. Сем, звісно ж, такому розкладу не радіє, тому що їм я потрібна тут, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Третій тиждень війни

Війна все триває, сирени лунають, А десь ті сирени заглушує грім, Проте у тім світі, де про нас — мабуть — знають, Й досі є ті, хто не вірить у Крим; Про те, як убили дітей, катували й вбивали, Й з жінок українських робили рабів, І як без причини ходили й кричали, Що визволяють рідний […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Свині

Небо палає, земля — брудний попіл, Десь лиш над нами летить вільний сокіл, Щось споглядає, вдивляється в трупи, Які окупанти збирають у купи, Й кидають в глибоку ту братську могилу… Чи дійсно це все для сраного миру? Може, для “русскава міра” це й файно — Вбивати людей, палити потайно, А знимкувати лиш те, що сказали: […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Гасне світло

Сонце у блакиті за обрій припадає, Барвами червоними захмар’я накриває, І пташина пісня, що щойно лиш лунала, Серед звуків вибухів миттю заблукала. Гасне світло у домівках, чекають на негоду, І біжать у сховок всі, чуючи, як знову Десь лунають вибухи, і обстріли, удари, І навколо все вкривають попелу лиш хмари. Полум’я охоплює навколо всю місцину, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Епізод 4

В палаті пацієнтку-втікачку зустрічають Рафаїл та Аріель. Жінка тримається на поважній відстані і схиляє голову перед моїм конвоєм. Вища ступінь поваги до архангелів, яким ти не зобов’язана підкорюватись. Михаїл штовхає мене до ліжка. – Коли тебе сюди принесли, на тобі не було живого місця, – із зітханням починає він. Ну, подальше можна пропустити повз вуха. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Епізод 3

Для більшої переконаності я вичікую до вечора і тільки тоді здійснюю втечу. Уявивши себе героїнею третього “Астралу”, я розбиваю гіпс на ногах об ніжку ліжка. На жаль, переломи ще не до кінця зрослись, тому спочатку ходьба моя супроводжується жахливим хрускотом незміцнілих кісток. Лазарет практично пустує. Ті поодинокі Ріт Зієни, що трапляються мені на шляху, не […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Епізод 2

POV автор – Який жахливий світ новий! – до Джека, який забився в найтемніший кут провулку, хтось підходить. Він бачить тільки ноги в чорних джинсах і на доволі високих каблуках. – Дай-но здогадаюся. Вбив не того, кого треба було, чи не так? – Йди геть звідси. Як ти взагалі мене знайшла? – Джек піднімає голову […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Епізод 1

– Ну так іди й помирай! – Дін навіть не озирається, зосереджуючи всю увагу на леді Бевелл, яку заводить в бункер. Буде смішно, Діне, якщо вони будуть твоїми останніми словами мені. Я все ж застигаю на місці, а потім покидаю бункер мовчки, навіть не кинувши на хлопців холодний зневажливий погляд. Холодне нічне повітря дарує деяке […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Запах надії

Від могил тягнуло надією. Мені так здавалось. Досить ймовірно, що це був запах нової паскуди, яка як завжди взялась незрозуміло звідки, але хоч одного хіміка, який зміг би підтвердити цю здогадку, поруч вже не було. Поруч не було вже нікого.  Але мені все ж хотілось вірити, що то була надія. Певно, так би і сказала […]FavoriteLoadingДодати до улюблених