Сонце у блакиті за обрій припадає,
Барвами червоними захмар’я накриває,
І пташина пісня, що щойно лиш лунала,
Серед звуків вибухів миттю заблукала.
Гасне світло у домівках, чекають на негоду,
І біжать у сховок всі, чуючи, як знову
Десь лунають вибухи, і обстріли, удари,
І навколо все вкривають попелу лиш хмари.
Полум’я охоплює навколо всю місцину,
Й обстрілюють цивільних кацапи без зупину,
Падають із кашлем та з дітьми на руках,
Мріючи, щоб це було лиш у поганих снах.
Додати до улюблених