В палаті пацієнтку-втікачку зустрічають Рафаїл та Аріель. Жінка тримається на поважній відстані і схиляє голову перед моїм конвоєм. Вища ступінь поваги до архангелів, яким ти не зобов’язана підкорюватись. Михаїл штовхає мене до ліжка.
– Коли тебе сюди принесли, на тобі не було живого місця, – із зітханням починає він. Ну, подальше можна пропустити повз вуха. Занадто часто я чула схоже в свою адресу і вже встигла все напам’ять вивчити. – Я схожий на ідіота? – здивовано дивлюсь на нього. В його очах читається втома і роздратування, але ніяк не бажання проводити виховні монологи. Решта родичів стоять мовчки.
– Відповідь тобі не сподобається, – обережно починаю я. Рафаїл тим часом шепоче щось помічниці, вона киває й виходить з палати. Не до добра все це.
– Хто тебе катував? – нарешті тато подає голос. Замість відповіді я болісно зіщулююсь ніби в очікуванні удару. – Ти можеш розповісти, – не втримуюсь і починаю істерично сміятись. Навіть сльози на очах виступають. Єдиний, кому тут я можу довіритись, – Люцифер, бо Чак тоді не змінив йому пам’ять. Але й до того випадку всі його слухалися. Весело було спостерігати за руйнуванням сім’ї, до речі.
– Це зробив Чак? – Михаїл присідає переді мною. Я витираю сльози сміху, а дядько продовжує. – Він намагався вбити тебе Міткою, я відволік його і дав можливість Люциферу перебрати її на себе. Ти задихалась. Потім Батько змінив нам пам’ять, а вас двох зробив головними злодіями в своїй історії, – мені залишається тільки переводити погляд з одного на іншого. В їхніх очах бачу тільки сталеву рішучість. Це також не до добра.
– Коли ти згадав? – це питання мене хвилює більше всього.
– Коли ти повернула нас тим своїм заклинанням, – знизує плечима Михаїл.
– Що ти хочеш від мене почути? Заради чого він це зробив? Хотів дізнатись, хто перша душа, а мені це звідки знати? Так що залишалось або мовчати і терпіти, або сказати, що я не знаю. Він би не припинив, – зітхаю. – Він би не повірив.
– Чому ж він тебе відпустив? – подає голос Рафаїл.
– Та не він це був. Прийшли якісь істоти в чорних плащах і потягнули мене назовні. Далі я нічого не пам’ятаю, – я трохи мовчу, а потім додаю. – Якщо він шукає тільки першу душу, це означає, що інших він уже примітив. Хоча… Хіба не можна починати не по порядку?
– Не хоче ризикувати. Все-таки по порядку краще. Менше непередбачуваних наслідків буде, – промовляє Рафаїл. Між нами зависає мовчанка. Вперше за довгий час вони виглядають сім’єю, братами. Правду люди говорять, що спільний ворог об’єднує. – Брати мої, залишимо нашу племінницю і доньку в спокої. Їй необхідний спокій. Аріель за тобою пригляне, – стомлено опускаюсь на подушки, коли всі виходять. Нога потихеньку перестає боліти і я занурююсь в стан, схожий на людський сон.
***
Коли мені офіційно дозволили покинути лазарет, першим чином я направилась до Вінчестерів. Бункер тепер використовується як штаб-квартира повстанців, які потихеньку обживаються в нашому світі. Першим мені на очі трапляється Джек, а йому я нарешті купила подарунок.
– Стій, де стоїш, – витягую коробку в подарунковому папері й урочисто вручаю йому. – В честь твого дня народження. Я знаю, що це людська традиція, але ти наполовину людина, тож тримай, – з легкою усмішкою спостерігаю як хлопчик розпаковує коробку і витягує світловий меч голубого кольору. Він із захопленням розглядає подарунок (не могли мої брати не показати йому “Зоряні війни”), а потім з чисто дитячою радістю дякує мені.
– Михаїл! – в бункер влітають Вінчестери. – Він якось пробрався в наш світ, – клас, а я сподівалась на спокійний рік. Архангел не змушує себе довго чекати. Двері розлітаються в тріски і він заходить всередину з важливим виглядом (по-іншому ходити не виходить, мабуть). Звісно, Сем і Дін стараються щось йому протиставити, але архангел з легкістю відкидає їх в різні сторони. Зараз під роздачу потрапимо і ми з Джеком.
Джек хоробро виходить вперед. Михаїл теж рушає йому назустріч, а далі все виглядає як в уповільненій зйомці. Архангел витягує клинок, полоще горло Джека і випиває його благодать. Все це відбувається так швидко, що я навіть не встигаю як слід зміркувати. Мій мозок зосереджується на світловому мечі кузена, який випадає з його руки.
– Тепер я розберусь з тобою, – архангел рушає до мене. – Незабаром ваш світ буде належати мені, – задкую, але бігти нікуди. – Що ти мені зробиш? – він хапає мене за горло і відкидає до Сема. Я боляче б’юсь спиною об стіну і невдало приземляюсь на хвору ногу. – Навіть не постараєшся відбиватись? – він тягне мене за волосся і прикладає головою об край столу. – Чи ти б’єшся тільки в тому випадку, коли впевнена в своїй перемозі? – чорт, чорт, чорт. Треба зібратись. Треба відштовхнути його і захистити братів. Сем тим часом заходить зі спини, але Михаїл стискає руку в кулак і брат валиться додолу, захлинаючись власною кров’ю. – Боюсь, довго жити йому не залишилось.
– Ах ти скотина, – голос Діна змушує архангела відволіктись від мого обличчя. Я бачу як Дін піднімається, відштовхує беззахисного Джека подалі, шепнувши йому щось схоже на “біжи”.
– У твого брата є один шанс вижити. Що ти запропонуєш мені в обмін? – ой, справа ще більше запахла жареним. Дін спантеличено зупиняється. Не погоджуйся, не погоджуйся, придурку. Люцифер Сема все одно поверне. Перевертаюсь на бік і починаю підніматись, але мене звалює приступ кривавого кашлю. Зцілитись не виходить, до того я була знесилена.
– Себе, – рішуче відповідає Дін. – Себе в обмін на нього.
– Чи можу я вважати це згодою?
– Так, – ні. Бачу як Михаїл покидає своє тіло і переселяється в Діна. В істинному вмістилищі з благодаттю Джека він стане практично непереможним. Сем якось піднімається на ноги, але брат вже зник. Як тільки архангел перестав мене утримувати, кидаюсь до Джека. Хлопчик здивовано дивиться на мене:
– Я нічого не можу зробити, – ну, зате ти тепер людина. Повноцінна. Якщо чесно, я нічого не знаю про нефілімів без благодаті. Напевне він буде жити як звичайна людина, Небеса відчепляться, а статус “син Люцифера” залишиться тільки на папері, але, бачачи цей жалібний погляд, я розумію як багато втратив кузен. – Що мені?..
Якби я тільки знала. Від відповіді мене рятує Сем, який як раз проходить попри. Видно він збирається шукати брата. Марно. Скоріше за все, Михаїл ховається від янгольських радарів і зараз або вивчає світ, або збирає армію, щоб нас підкорити. Звідси виходить наступне питання, якщо янголи ні в життя не підуть за архангелом з іншого всесвіту, то кого Михаїл візьме в свої лави? Постарається навернути в свою віру звичайних монстрів? Ой біда, біда.
– Чому ти його не зупинила? – ще один знаходиться зі своїми питаннями.
– Витратила всі свої сили. Сем, мене весь цей час катували і що я повинна? Намагатись зупинити того, хто сильніший за мене? Якщо ти не помітив, Михаїл випив благодать Джека і я не знаю, як втрата цього відіб’ється на ньому. Ти собі можеш уявити нефіліма без благодаті? Якщо навіть янголи без неї жити не можуть. В принципі його можна буде підтримувати певний час благодаттю Люцифера, але той сам практично на нулі, – зависає недовге мовчання після моїх слів. Сем стомлено опускається на стілець і приймається масувати скроні, як це він зазвичай робить в стресовому стані.
– Значить, план такий: ми знаходимо Михаїла, Джек повертає свою благодать, а потім допомагає нам вигнати паразита з тіла Діна…
– І всі дружно підемо дивитись на стриптизерок? – скептично піднімаю брови. – Як це по-вінчестерівськи, – зітхаю. План Сема, на жаль, зруйнується одразу як тільки ми знайдемо архангела. Не здивуюсь, якщо Михаїл до того часу обзаведеться легіоном тілоохоронців. – З чого почнемо?
– Потрібно попередити повстанців, що їх Михаїл вже тут, і щоб вони приготувались, – не забудь ще додати, що той в тілі Діна, а то люди підуть назустріч смерті, навіть не підозрюючи про це. – Знайдемо гада, руки в наручники і притягнемо сюди. В будь-якому разі в якійсь з цих книг є заклинання, яке вижене архангела, – Сем впевнено дивиться на мене.
– Із всього твого плану мені усміхається тільки перспектива ритись в книгах в пошуках потрібного закляття, – перевожу погляд на бібліотеку позаду мене. І не забуваємо, що в підвалі теж повно книг. – Може, дійсно щось варте знайдеться.
На рахунок цього я сильно сумніваюсь, бо янголи б знали про існування подібного закляття. Взагалі, це повинно бути щось настільки могутнє, щоб вигнати архангела, не пошкодивши в процесі вмістилище. На жаль, в голову нічого подібного не приходить. Зв’яжусь-но я з одним знайомим британцем, може разом ми вирішимо дану проблему.
“Піднімай свій британський зад з британського дивану і допоможи мені. Потрібне заклинання, здатне вигнати архангела з тіла Вінчестера-старшого, при цьому не вбивши ідіота.”
Сем пропонує зробити всім кави. А хіба вона в нас ще залишилась? Пресвяті котики, це заледве чи не найкраща новина за сьогодні. Сем, до речі, в свою чашку наливає більше віскі, ніж кави. Джек тягнеться також за пляшкою, але я її перекладаю куди подалі.
“Піднімай свій американський зад з американського стільця. Зв’яжемось через півгодини. Тобі треба це побачити.”
Додати до улюблених