Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Бурштинові очі

Кам’яні джунглі змінювались на хвилясті гори. Дорога зайняла багато часу, але під вечір ми вже були у бабусі. Мене привіз тільки тато, мама ж не змогла поїхати з нами. Бабусине село нагадало мені літній табір у горах, де я був минулого року. Де не глянь всюди видно гори. Все таке зелене і буйне. Ніде нема […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Нічні жахіття

Тато йшов попереду. Я озирався довкола шукаючи під листями та кущами гриби. -Лука, далеко не відходь.-Попередив мене батько через плече. Ми цілий день блукали лісом назбиравши цілу торбу грибів. В якийсь момент мені стало важко йти та я не звернув на це уваги і продовжив шукати білі ніжки грибів. Та раптова підозріла тиша змусила мене […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Справжне щастя

— Гей, дивіться! Се Лянь скрикує радісно, майже з якимось дитячим захватом — перед ними, хоч куди глянь, суцільна блакить зі шматочками сонячного світла на поверхні. Му Цін бачив таку блакить лише двічі — в очах однієї служниці з палацу та в кольорі святкового вбрання імператриці. — Дідько яка ж краса! — голос Фен Сіня навіть голосніший за їх принца. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Епізод 17

Цими гостями виявляються Хранителі Знань, які вистежили Кетча по своїх каналах і наносять йому візит “ввічливості”. Але попередньо вони обшукують номер. Хвала Небесам, я трохи відновила свою здатність створювати ілюзії, тим самим примудрившись обдурити досвідчених найманців та Хранителів. З кухні доносяться тихі голоси, а я сиджу на ліжку в очікуванні тої години, коли вони нарешті […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Початок нитки

Тривожний сон був як наяву: «Після такого точно не засну». Владний голос, бездонні очі— Змусили підняти погляд неохоче. З губ зірвався німий крик І відразу миттю стих. Незнайомець випитував про щось, Був розлюченим, здалось. У голосі дзвеніла сталь — Розмови не уникнути, на жаль. Не могла зв’язати і двох слів: Усе здавалось як у сні. Очі-смарагди […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

За межею

Як гулкий крик посеред ночі, Сьогодні жах земля пророчить: У світанковому видінні Будівля звернеться в каміння.   І зникне зовсім без останку, Не встигнеш відійти від ґанку, Не встигнеш ґудзик застібнути — Вже час змиритися й забути.   Їй більш щасливою не стати, Хтось в тиші лиш може згадати Її, як відблиск на мосту, Або […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Те, чого більше ніхто не помічав

Бетсі Добсон терпляче очікувала на повідомлення Ендрю, час від часу підносячи до обвітрених губ, горнятко вже охоловшого какао, секундою після, вона мимоволі зіщулилась не отримавши разом з ковтком бажаного тепла і прикувала погляд до вікна. «Ендрю Міньярд..» – постійний відвідувач, який так не професійно в’ївся їй під шкіру. Отримавши тавро бездітної матусі кагорти неспокійних дітей, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Фізаліс

Я тримала букет фізалісу, тьмяно-оранжевий у невірному вечірньому світлі. Маленькі потворні чоловічки несли мою сукню у скрючених пальцях. “Королева”, – називали мене, кліпали прозорими очима. Ліхтарики фізалісу світилися, наче крихітні сонця на далекій холодній планеті. Ми йшли через степ, і пожухла трава чіплялась за сукню. Клянуся, я бачила між листям й корінням чиїсь брунатні мертві […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Самотнє кошення

– Я… Я не … У мене не було… Все могло бути… Досить! Я ні в чому… – кричу я крізь сон. Знову. А то мені навіть здалося, що кошмари закінчились. Я вкотре бачу їх спотворені тіла, чую передсмертні крики, відчуваю бридкий запах крові. Вони дивляться на мене пустими зірницями, неначе задаючи німе питання: “За […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пролог

Чиясь фігура величаво височіла на маленькій горі, з якої можна було чудово розглянути ландшафт, що лежав перед нею. Жінка, одягнена в темно-фіолетовий плащ з капюшоном, з якого не було видно її короткого волосся, пересмикнула плечима і її блакитні крила повторили цей рух. Тихе зітхання. Під світлом нічного супутника, що в цьому світі сяє сам по собі і знаходиться […]FavoriteLoadingДодати до улюблених